Я мушу мовчати

Хочу я знати, що далi?..
Очi в нас тiльки щасливi.

Одяг в нас вологий i зайвий,
Я вiд правд сьогоднi е вiльний.
В танцях я – часом лукавий,
І до цiлункiв надто схильний.

Хочу я тебе обiймати,
Як рiка – лiлii бiлi.
Прошу я тебе до кiмнати,
Де мiй страх вже е не в силi.

Турботи

Ножами вiтер сонце рiже —
Забракло щиростi i тишi.
Старих турбот натру у свiже,
Бо звик, що ми е трохи гiршi.

Незвично бути близько неба,
Мов осiнь я, що без зливи.
Менi турбот хоч трохи треба,
Старих турбот, де ми щасливi…

* * *

Ти спiваеш дуже жваво
Про любов свою i зради,
Менi надто не цiкаво
Про колишнiх твоi знати.

Хочу в тих пiснях я бути,
Що я вiрний надто часом.
Хай на свiтi знають люди,
Що тепер ми тiльки разом.

В тих пiснях всi таемницi
Ти розкажеш всiм i всюди.
Бо я е в такому вiцi,
Що вже приклад може бути.

До плiток я вже байдужий,
Не ховаюсь, як ранiше,
Я, мов вiтер, що е дужий
І вчинити може гiрше.

Ти спiваеш дуже жваво
Про любов свою i зради…
– Не сумуй! – прошу ласкаво. —
За для успiху заради.

Сильнiшi (Украiнi)

Ти любиш танцi,
А я – каву
І снiг, що вранцi,
Мов забаву.

Ти любиш простiр,
А я – волю,
І теми гострi
В дощ про долю.

Ти хочеш «краще»,
А я – щастя.
Чи бути завше
Разом вдасться?

Ти хочеш тишi,
А я – бою…
Ми е сильнiшi,
Як я е з тобою.

Дурницi

Вечiр дощ здолав в колоссi,
Зорi ждуть на таемницi.
Ти менi не кажеш досi,
Що тобi я – без рiзницi.

Хоче вечiр бути в словi,
Що для рiшень – мало часу.
Ми не е такi ласкавi,
Щоб казати все й вiдразу.

Ти з пiсень говориш фрази,
Я зi смiхом вдавсь до чаю.
Здогад був мiй не вiдразу,
Що тебе ось-ось втрачаю.

Вечiр дощ здолав в колоссi,
Зорi ждуть на таемницi.
Я збагнуть не можу досi,
Що були то за дурницi?!

Лелеки

Дзвiнким ключем летять лелеки,
У них i гiднiсть е, i сила.