Міражі

Мiражi
Емма Андiевська

«Мiражi» Емми Андiевськоi – поетична збiрка сонетiв, у якiй авторка вдаеться до традицiйних для ii iдiостилю фiлософських рефлексiй***. Свiтову славу письменницi принесли прозовi твори «Герострати», «Роман про людське призначення», «Подорож», «Джалапiта», «Тигри», «Казка про яян», поетичнi збiрки «Народження iдола», «Наука про землю», «Вiлли над морем», «Мiражi», «Мiста-валети», «Шухляднi краевиди» та iн. Емма Андiевська – украiнська письменниця та художниця, яка працюе у стилi сюрреалiзму та герметизму.

Емма Андiевська

МІРАЖІ

ІСНУВАННЯ АПОГЕЙ

Почався день, – працюе – розвiзник.
Дiйснiсть – нову подобу – й борозну.
Інший – розподiл, – цiль» терен, – зразок.
Антени, що – прозорiсть – без ознак.

Канон – помер, нехай – живе канон? —
Майбутне – в закутку – в вiдрi – куня.
Закон буття: черговий – хiд конем?
В мутацiю рух – кiсткових тканин? —

Не рiдко – вистачае – й напiвзахiд.
Й величина критична – показуху.
Й матерiя, яка – у ночвах – кисне,

Щомитi – в цiлiсть – й найдрiбнiшi куснi,
Щоб – сила, – ще без обрисiв, – бугай»
Як – дух, що – iснування апогей.

ЦИКЛОН, ЩО – ШАПОКЛЯКИ – ВСІХ ЧАСІВ – З-ЗА КЛУНЬ

Вряди-годи й найглибше мiсце – в брiд.
Чаклун – пантруе, та – коня – оброть.
Лежить – розкидане – навкруг – добро.
Лише торкнув, як звiдти – морок – пре —

Й заковтують – площини ненаситнi.
І марнi – зойки й лементи – надсаднi.
Будiвлi – на кiстках – ростуть – висотнi.
Й рятiвники – на кiлька кальп – вiдсутнi.

Та – рiдко – динозаврами – оздоби
Минулого – в закляклiм – можна здибать.
Хоча i тут – дозорцi одноокi —

Пильнують, щоб – нiхто, – й одразу – iкла,
Забувши: пам’ять – зародки – i в склi. —
І ключ – нащадкам – iнколи – й циклон,

Що – шапокляки – всiх часiв з-за клунь.

Й ВІЧНІСТЬ?

Калата серце: навпростець – крiзь стiни.
Дiвча – в трикутниках – пасе тритонiв.
Сплеск, – й дотиком – ество – несусвiтенне.
Усесвiти – iз верчикiв – з каштанiв.

Уздовж хребтiв, – як Морзе, – спалах скiпок.
Навшпиньках – вухо дiйсности – з окапин.
Споруджують – з пелюсток – телескопи.
У особисте – з величин сукупних.

Кутастi форми – свiтанковий тральник.
З балькона – ручка – в надсвiти – вiтрильник.
Вправляються – атлети – уздовж нюху,

Долаючи – глухi кути, що – нехiть. —
Нутро – трiпоче, – iз легень – намет.
И вiчнiсть – як мильна бульбашка – лиш – мить?

ГЕНЕРАТОР СЯЙВ

Мiняе листя – дихальця – i плевру.
Казан, що – дiйснiсть, всi – ознаки плову.
Бiжать – один – повз одного – квапливо.
Життя – дола пороги – самоплавом.

Нутро – поволi – туф – i цельофан.
Над горами – на лiктях – небо – фен.
Малих – у парках – теквандо – й кунгфу.
М’якою – лiйкою вiкна – Грифон.

Серед будiвель – мига – плоскогiр’я.
Дiдок з балькона – з келишком кагору —
Свiт спогляда, – сипку ефемериду. —

Скрiзь – веретенце й мушельки – природа.
Й свiдомiсть, – рештки, – затонулий сейф,
Що – не гора, – на Генератор сяйв.

І ЗНОВУ – ВЕСНА

Весна. Працюе пароохолодник.
Свiдомiсть – вправи – спогляда – пiлотнi.
Дрiбочуть – ноги – бльокiв монолiтних.
На помах – й свiт – аеростатом – ладний.

Мiж формами – ознаки боротьби.
Хлоп’я – на хмарi – у руцi – обух.