Міражі

З трибун – багаття – до нутра – рябе.
Янгол – кодолу, що – порон, – руба.

Вагань найменших – те, що буде – потiм.
Аби лиш – зараз – хвилi – не проспати.
Малятi – жiнка – лагодить – пiдгузник.

Навколо – цвiту – пуп’янки фугаснi.
Й за самокат[1 - Самокат – дитяча iграшка для катання на роликах або колесах, яку рухають вiдштовхуванням ноги. (Тут i далi примiтки авторськi).], – схопивши – джерело,
Подорожують – шкети – горiлиць.

БУЯЄ – ФОРМ ПЕРЕХІДНИХ – КВІТНИК

Буяе – форм перехiдних – квiтник.
В повiтрi – книжку, – горiлиць – юнак.
Ще – бульбашок – меридiани сну, —
Й – за вiтром – i водою – наносне.

Вздовж рiчки, – усiм мiстом – й ген, – липняк.
Майдан, – на показ – бучно, – викопне.
За натовпом, – сполоханий курник, —
З трибун святкових – боз, троянди, хну.

Фасади – знов – тенденцiю – в домiрне,
Хоч – не бракуе – й ухилiв – в примарне.
Пiд мостом – дiлять – волоцюги – здобич.

Дiдок – iз песиком – до лавки – диба.
Поволi – крок – чи в шал – буття сезон,
Що, – дар живих, – долонею – сльозу.

РОЗТЯЖНІ СВІТИЛА

Тло звук з криницями – й випростувань плацдарм.
Вир перетворювань, що – м’ясорубки – з дiр.
Пiсок. З мулетою – лiтае – матадор —
Вже над ареною, де ще – кривава дерть.

Згорнулося повiтря: з рур – червоний твiд, —
І сигнальних лямп – пано – на кiлька тисяч ватт.
Крiзь душi – i тiла – посiялось – нове.
Викопний – вiдсвiт, – хрящ – колись пiдземних вод

Тугiшою – енергiя – виходить – з нурту,
Змiтаючи – ласти, – тупе, глухе й iнертне.
Брандспойти, якi – i свiдоме, й – пiдсвiдоме.

ПАЛІЯТИВ

Свiт втратив мову – й перейшов на миги.
Над клюмбою – спалахують – комахи.
Для дiйсности- крiзь рурки- допомогу.
Вся фльора – на флюоресценснi смуги.

Скакалку – й дзиглик – в мандри – неврастенiк,
Шлях найкоротший – крiзь – найгрубшi стiни.
Бо форми iснування – безнастанно, —
Й метану бульки, що – хребет – i втому.

А тут ще – недовтiленi – пiщини,
Що – серце, – i нестерпний напад – щему.
Та – сенс – нутро, – серед ущiльнень – оптик:

За карк – буття – вхопив – рухомий клаптик —
І, заки – хтось – колись – палiятив, —
Вже зараз – в усi напрямки – лiта.

АРЛЕКІН

Вiкно. У цилiндричнiй вазi – кали.
Геть – поскакали – тi, що – вже – нiколи.
Рука – в руцi – передае – пiвкулi
Землi – з зародженням – вiтрил – наскельних.

Хаос, – цупкого повсякденна – в’язень, —
Прокинувся – й на шворочку – дiези.
Й предмети – нiмби, крiзь якi – мерлюзи,
Де iснування – з дiр – без фiльтрiв – лiзе.

Вiд кiсточок, – форм надбудову – здувши, —
Йдуть – вiд двоногих – вже – самi пiдошви —
Стежками, що iх – жужмом – й iгуани.

Котрi – одбiгли – сну – i гiгiени,
Хоча i iм – дороговказ – звиса:
В маленьких зграйках – з неба – iвасi, —

Єдиний, хто – незмiнно, – арлекiн,
Що, за мiстки освiтлення мiське,
Серпа держалко – мiцно – в кулаку.

УСМІХ – ПОРЦЕЛЯНИ

У цей свiт – нiжний усмiх – порцеляни:
Перед пастушкою закоханий – колiно.
Висока зачiска – i на долонi,
Вперед простягненiй, – вахляр зелений.

Запiлля, – тло, – квасоля тичкова.
З-пiд черевичка – хвилi рiчковi.