Атланти, що – з-пiд брили – вхiд – до банку,
Як стихне, – колискову – в двi – гребiнки,
На сходах – до каналу – з псом – спить – бенькарт. —
Над ними – обома – долоню – бункер.
Буття, – не часто, – виправля – й описку.
І на стежину – рятiвну – i пасквiль. —
Дiйснiсть – бар’ер, та – дух – не знае – греблi.
Й дитячий – погляд – i навiки – згрубле.
Знов – вздовж – галактик – все новi – вогнi:
Амур – в пiсочку, що – пiдкови – гне.
Єдине серце – мандрiвний – атол
Із циклу «Вiдозви»
Ще – свiт – не свiт, а сурми, що – кришталь,
Який – стежки – крiзь – тлiн – i слiпоту.
Єдине – серце, – мандрiвний – атол, —
Яке, – хоч – й тiло, поза – межi – тiл —
Й за вуха – тих, хто – в немощах – капарить,[30 - Капарити – партачити, бiдувати.]
Вряди-годи – за парашутик – й пiр’я.
Дарма що – дверi – в невимовне – поруч, —
Прочиненi, – й останнiм, якi – першi. —
І рiчка – вiник, й Авгiевi – стайнi
Аж сяють. – Й промiнь – в сулiях – настоi —
Для свята, що – еони – на марницi
В процесах – перемiщень – i стагнацiй. —
Мiзерний – вузлик, – й знову – карусель, —
І сад – цвiте. – Й новi – канали – сил.
Зсуви
На пральнiй дошцi – ще – бiлизну – буднi,
З-за хмаросяга – на пiв неба – бадя.[31 - Ба?дя = ледачий вiл.]
Зникае – мiсто – у погоднiй – боднi. —
Вага, що – рiвнодення – пообiдне.
Знов – мапу – iснувань – розчиномет. —
Поверхню – хвиля – й те, чого – нема.
Принишкло – прицвяховане – й нiме.
И корiння – закладають – динамiт.
Дiвча – на дiйснiсть: «цур тобi – i пек!» —
Яка – нiяк – не лiзе – пiд ковпак.
Лиш усмiхаеться – блакитi – мiчман,
Котрий, – ногою – спогадiв – курмаччя,[32 - Курма?ччя = дрантя, лахмiття.]
Хоча – стрiла – чека – й серед кодол:
«Ти – тiльки – ти! – І вже – рука – багдаль[33 - Багдаль = сап'ян з козиноi шкiри.]
На коротких – i довгих – хвилях
Із циклу «Ненормованi вiдтинки»
Не дiйснiсть – крани; – час – перебудови.
З нiг – валяться – спузири[34 - Спуза?р – пастух, до обов’язкiв якого входило пiдтримувати вогонь, заготовлювати дрова, носити воду.] – i склодуви.
Дозорцi тлiну – не виходить – з дива:
У шапокляках – з фiфами – удави. —
Вiд вiчности – ледь – невеличкий – змилок,
Який – за борт, як – корабель – до молу. —
Й на тому – мiсцi – сад – й город, де – мальви.
Й на мить – весь свiт – у ротi – карамелька.
Хоч – поруч – барва – пiк буття – спроквола,
Навкiлля – пiдiймаючи – на вила. —
Й на iнший лад – свiдомiсть – i лiтопис,
Де – ще – пропасниця – пiв лiта – тiпа —
Й примат – в долонях – звук – перетира,
Задiявши – нечинний – електрод.
Галака[35 - Гала?кати – голосно розмовляти, базiкати.] – свiт
Із циклу «Ненормованi краевиди»
Із автомата – у каварнi – джаз.
Крiзь – соломинку – двi школярки – джус.
В кутку – друзяки – пiдлiтки – маджонг.
Кiнь – зi стiни, – мальований, – iрже,
Сiдаючи – на стiльчик – волохатий —
Пiд дубом, за яким – томатом – хутiр, —
Й дiдусь – з ковiнькою, що – око – хитро,
Чи – кiт, – не впавши, – верхом – по штахету.
Трави – зелене – мерехтить – волосся,
Де – вдосвiта – хмарина – пролилася.
В бiк парку – вiддаляеться – фальцет.
Спiдниця тiтки – гнiзда – горобцiв. —
Галака – свiт, вибулькуе, – лящить,
Викрешуючи – за?мки – iз нiщот.