Шухлядні краєвиди

Поверх – притоптаноi – типчини[16 - Типчина = багаторiчна пасовищно – кормова рослина ми родини злакових зi щетинистим листям i вузькою волоттю; Вiвсяниця борозниста.] —
Пливуть – лиш – нареченi – у човнах. —
У фiялкове – переходить – сiре,

На – тлi я кого – залишки – косарок. —
Без пензлiв – й рук – нових буттiв – маляр —
Вхистився – свiт з додатками – в силур. —

І про змiни

Із циклу «Вiдозви»

Летовище. Вправляеться – лiтун:
Фiксацiй – цятку – в невагомий – стан.
На крилах – рiчка, де – мигтять – плоти,
Балькон з тiтусею, брезентний – тент.

Поодаль – вiник – мiсто – пiдмiта,
Щоб – кожний – кусник – буханця – й мету. —
На розi – репетуе – газетяр:
Щез – хмаросяг, а небом – лiфт – й лiфтер,

Якого – в пiк – години – гомiнiди,
Що – крiзь – усi – нашарування – й надми.
В новi подоби, – iм – нема – вже – лiку, —

Витягуеться – свiт, – тремтить, – галака. —
Й – за голову, аж тiпа – очману:
Як – впоратися – з тим, чого – нема? —

Й увесь свiт – серце, що – з очей – мости

Із циклу «Вiдозви»

Єдиний – дух – i стрижнi, i мiцели.[17 - Мiцела = калоiдиа частинка, заряджена енергiею, б) множ. = кристалiчнi частинки, з яких складаються колоiднi речовини тiла рослин i тварин.] —
Весь обрiй – спух, – кряж: стегна – й парасолi.
Лакрицею – пiв неба – позвисало,
Готуючи – перехiдну – посiлiсть,

Де – людству – новий вимiр – альбатрос. —
Й бiжить – факiр, на головi – матрац,
Бо – кожному – щемить – й мiсяцетрус,
І конче – буфер, щоб – до норми – стрес. —

Вiдвiяв – час – i рiдних, i матусю,
Й доводиться – самому – те, що – тисне. —
Женуть – iз прiрв – потвор – маховики. —

Та – i гранiт – колоссям – пророста. —
І море – знов – солончаки – пустель.
Й увесь свiт – серце, що— з очей – мости.

Заграва – над мiстом

Лiтають – щастя – й намiрiв – пiр’iнки.
Малому – на подряпину – зеленку.
Два дженджики – змагаються – за юнку.
Добродiй – в брилику – усмак – кров’янку.

На мить – з кущiв – бiля каварнi – скрекiт.
Повiшений – пiшов – до бару – з крокви.
Обслуга – закладу – в цилiндрах – круки.
Зiдхання. Галас. Спiви. Охи. Крики.

Ворожку – робота – з намету – чути.
Моряк – на дошцi – вибива – чечiтку.
Тут – ковтачi – вогню, там – линвоскоки,

Гiпнотизери, картярi, макаки.
Хто – душу, хто пiдметки – залиша. —
Хто – й заграву над мiстом, – чвал лошиць.

Із серця – стяг, що – на весь свiт – росте

Сенс iснування – гiлочкою – глоду—
У склянцi,– i свiдомiсть – на болiди.
Дзвiн – дiйсности – у грудях – ледве-ледве.
Згорнулася – i скатом – геть – полуда.

Ще – поруч – чути: озiя? – талапа.
Та i ii вже – присмерку – полiпи.
Хвиля, бува, – й агар агару – хлю?пне,[18 - Хлю?пне? = мае 2 наголоси.]
Щоб легше – вдосконалення – халепу.

Глуха – стiна – ще – пам’ятае – трактус,[19 - Трактус = спiв римск. меси, який виконують у днi Великого посту чи жалобноi служби.]
Хоч – легiт – не дае – себе – пiдстригти,
Клiтини – вмiст – для – свiтла – просякання.

І лицарi на тиграх – пiдвiконням, —
Знов – переорюють – i душу, й степ. —
І юнка, що – буття – на автостоп,

Із серця – стяг, що – на весь свiт – росте.

Де – стежку – iснування колiща

Кипить – по краевиду – у каструлi. —
Їх – час вiд часу, – неквапливо – кралi.
Навколо них в повiтрi – хлопець – кролем: