Нормативно-правове забезпечення інформаційної безпеки. Збірник лекцій

– комплексне реформування всiх складових цiеi системи;

– ефективне функцiонування системи забезпечення нацiональноi безпеки на всiх етапах ii реформування та розвитку;

– ефективне керiвництво та управлiння ресурсами;

– дотримання балансу ефективностi функцiонування та демократизацii органiв сектору безпеки i оборони.

Згiдно п.5.2.1 Стратегii системне вдосконалення законодавства з питань нацiональноi безпеки передбачае:

– взаемоузгодження законодавчих актiв з питань нацiональноi безпеки, усунення наявних протирiч i прогалин;

– розроблення узгоджених проектiв актiв щодо формування единоi державноi полiтики нацiональноi безпеки та ii реалiзацii у визначених законодавством сферах;

– уточнення завдань, функцiй i повноважень суб'ектiв забезпечення нацiональноi безпеки Украiни, зокрема, в умовах кризових ситуацiй, що загрожують нацiональнiй безпецi;

– сприяння розвитку права мiжнародноi безпеки i спiльного здобутку ЄС у галузi безпеки та iх iмплементацiя у нацiональне законодавство.

Інформацiйна безпека е невiд'емною складовою кожноi зi сфер нацiональноi безпеки. Водночас iнформацiйна безпека е важливою самостiйною сферою забезпечення нацiональноi безпеки. Саме тому розвиток Украiни як суверенноi, демократичноi, правовоi та економiчно стабiльноi держави можливий тiльки за умови забезпечення належного рiвня ii iнформацiйноi безпеки.

«Доктрина iнформацiйноi безпеки Украiни» (далi – Доктрина), затверджена Указом Президента Украiни вiд 25 лютого 2017 року №47, визначае нацiональнi iнтереси Украiни в iнформацiйнiй сферi, загрози iх реалiзацii, напрями i прiоритети державноi полiтики в iнформацiйнiй сферi.

Метою Доктрини е уточнення засад формування та реалiзацii державноi iнформацiйноi полiтики, насамперед щодо протидii зовнiшньому руйнiвному iнформацiйному впливу в умовах гiбридноi вiйни.

Доктрина базуеться на принципах додержання прав i свобод людини i громадянина, поваги до гiдностi особи, захисту ii законних iнтересiв, а також законних iнтересiв суспiльства та держави, забезпечення суверенiтету i територiальноi цiлiсностi Украiни.

В Доктринi розглядаються прiоритети державноi полiтики в iнформацiйнiй сферi щодо:

– забезпечення iнформацiйноi безпеки;

– забезпечення захисту i розвитку iнформацiйного простору Украiни, а також конституцiйного права громадян на iнформацiю;

– вiдкритостi та прозоростi держави перед громадянами;

– формування позитивного мiжнародного iмiджу Украiни.

Реалiзацiя положень Доктрини в межах своеi компетенцii здiйснюеться Радою нацiональноi безпеки i оборони, Кабiнетом Мiнiстрiв, Мiнiстерствами iнформацiйноi полiтики, закордонних справ, оборони, культури, Службою безпеки, Державною службою спецiального зв'язку та захисту iнформацii та розвiдувальними органами Украiни.

«Стратегiя кiбербезпеки Украiни» (далi – Стратегiя), затверджена Указом Президента Украiни вiд 15 березня 2016 року №96, визначае принципи, прiоритети та напрями забезпечення кiбербезпеки Украiни. Метою Стратегii е створення умов для безпечного функцiонування кiберпростору, його використання в iнтересах особи, суспiльства i держави.

Нацiональна система кiбербезпеки мае насамперед забезпечити взаемодiю з питань кiбербезпеки державних органiв, органiв мiсцевого самоврядування, вiйськових формувань, правоохоронних органiв, наукових установ, навчальних закладiв, громадських об'еднань, а також пiдприемств, установ та органiзацiй незалежно вiд форми власностi, якi провадять дiяльнiсть у сферi електронних комунiкацiй, захисту iнформацii та/або е власниками (розпорядниками) об'ектiв критичноi iнформацiйноi iнфраструктури.

Основу нацiональноi системи кiбербезпеки становитимуть Мiнiстерство оборони, Державна служба спецiального зв'язку та захисту iнформацii, Служба безпеки, Нацiональна полiцiя, Нацiональний банк Украiни та розвiдувальнi органи.

Прiоритетами та напрямами забезпечення кiбербезпеки Украiни е:

– розвиток безпечного, стабiльного i надiйного кiберпростору;

– кiберзахист державних електронних iнформацiйних ресурсiв та iнфраструктури, призначеноi для обробки iнформацii, вимога щодо захисту якоi встановлена законом;

– кiберзахист критичноi iнфраструктури;

– розвиток потенцiалу сектору безпеки i оборони у сферi забезпечення кiбербезпеки;

– боротьба з кiберзлочиннiстю.

Ще одним важливим для забезпечення iнформацiйноi безпеки Украiни нормативним актом е Закон Украiни «Про iнформацiю» (далi – Закон). Цим Законом закладено правовi основи iнформацiйноi дiяльностi, стверджено iнформацiйний суверенiтет Украiни, закрiплене право на iнформацiю та на доступ до неi, визначено систему вiдносин i зобов'язань у цiй сферi, прийняту для демократичноi держави, визначено правовi форми мiжнародного спiвробiтництва в галузi iнформацii.

Закон встановлюе загальнi правовi основи одержання, використання, поширення та зберiгання iнформацii, закрiплюе право особи на iнформацiю в усiх сферах суспiльного i державного життя Украiни, а також систему iнформацii, ii джерела, визначае статус учасникiв iнформацiйних вiдносин, регулюе доступ до iнформацii та забезпечуе ii охорону, захищае особу та суспiльство вiд неправдивоi iнформацii. Дiя цього Закону поширюеться на iнформацiйнi вiдносини, якi виникають у всiх сферах життя i дiяльностi суспiльства i держави пiд час одержання, використання, поширення та зберiгання iнформацii (зокрема й використання мережi Інтернет).

У цьому Законiнаведенi нижче термiни вживаються в такому значеннi:

– документ – матерiальний носiй iнформацii, функцiями якого е ii збереження та передавання у часi та просторi;

– iнформацiя – будь-якi данi, якi можуть бути збереженi на матерiальних носiях або вiдображенi в електронному виглядi;

– захист iнформацii – сукупнiсть заходiв, що забезпечують збереження, цiлiснiсть iнформацii та належний порядок доступу до неi.

Згiдно статтi 2 Закону основними принципами iнформацiйних вiдносин е:

– гарантованiсть права на iнформацiю;

– вiдкритiсть, доступнiсть iнформацii, свобода обмiну iнформацiею;

– достовiрнiсть i повнота iнформацii;

– свобода вираження поглядiв i переконань;

– правомiрнiсть одержання, використання, поширення, зберiгання та захисту iнформацii;

– захищенiсть особи вiд втручання в ii особисте та сiмейне життя.

Згiдно статтi 3 Закону одним з основних напрямiв державноi iнформацiйноi полiтики е забезпечення iнформацiйноi безпеки Украiни.

Згiдно статтi 5 Закону кожен мае право на iнформацiю, що передбачае можливiсть вiльного одержання, використання, поширення, зберiгання та захисту iнформацii, необхiдноi для реалiзацii своiх прав, свобод i законних iнтересiв.

Разом з тим, згiдно статтi 6 Закону право на iнформацiю може бути обмежене законом в iнтересах нацiональноi безпеки, територiальноi цiлiсностi або громадського порядку, з метою запобiгання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутацii або прав iнших людей, для запобiгання розголошенню iнформацii, одержаноi конфiденцiйно, або для пiдтримання авторитету i неупередженостi правосуддя.

Згiдно статтi 11 Закону не допускаються збирання, зберiгання, використання та поширення конфiденцiйноi iнформацii про особу без ii згоди, крiм випадкiв, визначених законом, i лише в iнтересах нацiональноi безпеки, економiчного добробуту та захисту прав людини. До конфiденцiйноi iнформацii про фiзичну особу належать, зокрема, данi про ii нацiональнiсть, освiту, сiмейний стан, релiгiйнi переконання, стан здоров'я, а також адреса, дата i мiсце народження.

Згiдно статтi 20 Закону за порядком доступу iнформацiя подiляеться на вiдкриту iнформацiю та iнформацiю з обмеженим доступом. Будь-яка iнформацiя е вiдкритою, крiм тiеi, що вiднесена законом до iнформацii з обмеженим доступом.

Згiдно статтi 21 Закону iнформацiею з обмеженим доступом е конфiденцiйна, таемна та службова iнформацiя.

Конфiденцiйною е iнформацiя про фiзичну особу, а також iнформацiя, доступ до якоi обмежено фiзичною або юридичною особою, крiм суб'ектiв владних повноважень. Конфiденцiйна iнформацiя може поширюватися за бажанням (згодою) вiдповiдноi особи у визначеному нею порядку вiдповiдно до передбачених нею умов, а також в iнших випадках, визначених законом.

До iнформацii з обмеженим доступом не можуть бути вiднесенi такi вiдомостi:

1) про стан довкiлля, якiсть харчових продуктiв i предметiв побуту;