Рибальські байки

Рибальськi байки
Олександр Адилiн

У другiй своiй книзi автор розповiдае про пригоди на риболовлi адже вiн не тiльки мандрiвник, а ще й рибак. Веселi та курйознi випадки, рибальськi байки та iсторii, опис мальовничих куточкiв нашоi планети, все це е в оповiданнях якi увiйшли в цю книгу.

Рибальськi байки

Олександр Адилiн

© Олександр Адилiн, 2018

ISBN 978-5-4493-5374-0

Создано в интеллектуальной издательской системе Ridero

Полювання на тютю

Давненько не був на нормальнiй рибалцi. Було декiлька невеличких виходiв на Залив, i розвiдка по рiчцi Стир в районi Хрiнникiв. Проте вони були короткотривалими та безрезультатними в планi риби. А ще напевно тренувальними. Чому тренувальними? Тому що за цiль собi ставив не так пiймати рибу, як протестувати новi для мене види приманок, спробувати новi, знову ж таки для мене, проводки. До слова скажу, останнiм часом багато присвятив спiлкуванню з досвiдченими рибалками. Переймав досвiд, вчився, тренувався.

А сьогоднi здiйснилась невеличка мрiя, поiхав на «полювання» зубатих. Плани були дещо iншi, але як завжди сталось не так як гадалось. Одначе не буду вдаватись в подробицi, скажу тiльки, що поiхав на риболовлю один. Про, що не пожалкував, адже не вiд кого не залежав, ходив де хотiв i як хотiв, а походити в пошуках риби довелось добряче, оскiльки був в у незнайомих мiсцях. Одне, що було за сьогоднi негативне, довелось самому обiдати на природi. Проте прогулянка була недаремна. Отже, про все по черзi.

На мiсце прибув, ще як тiльки почало свiтати, але рибалити почав в годинi восьмiй. Трохи блукав, оскiльки, як вже згадував, був у незнайомих мiсцях. Першi години три були холостими, проте в цю пору неабияк «гуляв» окунь. Добре помандрував, помилувався краевидами. Трохи стомився i вже було хотiв обiдати, але знайшов цiкаву яму i вирiшив ще трохи покидати. На третьому закидi удар. Нiколи не ловив судака, але зрозумiв це вiн. Та напевно пiзно зреагував на нову для мене покльовку. На сушу витягнув лише приманку з двома дiрочками. Апетит пропав, з'явився азарт. Ще закидiв двадцять нiчого не принесли. Вирiшив ще трiшки прогулятись i тодi пообiдати. На наступнiй ямi вiдчув щось важке на другому кiнцi нитки, удару як такого не було, i вирiшив про всяк випадок пiдсiкти. І не дарма. Через хвилину з води показалась щупакабра.

Халепа в мене флюркарбоновий поводок, який ставив з розрахунку на судака й окуня, а риба вчепилась не маленька. Та фортуна сьогоднi на моему боцi, флюр витримав перевiрку зубами, а щуку вдалось пiдняти на височенький берег. Замiна погризеного вiброхвоста Keitech i вперед до нових закидiв. Через три-чотири знову важкiсть на шнурку, проте цього разу там щось легке i я думаю, що це водоростi. Удару знову не було, тому не пiдсiкав. Як я помилявся. Пiд самою поверхнею води на декiлька секунд показуеться щуренятко i повертаеться у свою стихiю. Ну що ж рибка була невеличка, все одно вiдпустив би, хай пливе пiдростати. Ще кiлька закидiв i на обiд.

Свiтить сонечко, мальовнича природа навкруги, благодать. Горить вогнище, смажиться м'ясце. Краса…

Обiд i до роботи. Година прогулянки не приносить клювань. Час додому.

Пiсля третьоi вирушаю на «батькiвщину». Везу доцi гостинчик-ТЮТЮ (вона так каже на щуку). Рибалкою задоволений, вiдпочив прекрасно.

Лiто до побачення або щуча погода

Останнiм часом, риболовля, щось не вдавалась, то риба не клювала, то клювала, але маленька. Зате щастило з вiдпочинком, безпосередньо на риболовлi. Чудовi Волинськi пейзажi, чарiвна природа рiдного краю, прекрасна погода. Стояли останнi теплi днi нiяк не хотiло ховатись за осiннi хмари, i продовжувало радувати та зiгрiвати.

Але вчора все закiнчилось. Напевно, прийшла осiнь, з дощами, довгими вечорами, холодом, але по своему, чимось, прекрасна, i зi своiми позитивними сторонами. Одна з позитивних сторiн, осенi, для мене – це «жор» хижоi риби.

Отже, як все було. Вчора «налюбувавшись» погодою, вирiшую завтра, тобто сьогоднi iти на рибу. Адже на вулицi справжня, як то кажуть, щуча погода. Дощ, холодно, вiтер. З ранку зiбравшись з силами вистрибую з пiд теплоi ковдри, i швиденько збираюсь. За годину двадцять хвилин вже на заливi. Розпочинаю пiд мостом, що на Ковельськiй вулицi. Спочатку ставлю приманки меншоi ваги потiм бiльшоi й потроху рухаюсь в сторону мосту на вулицi Данила Галицького.

А погодка шепче. Пориву вiтру, дрiбний, але густий дощ. Та теплий водостiйкий одяг не дае замерзнути. Проте мерзнуть пальцi на руках, хоч я i в рукавицях, але вони без пальцiв. Проте надiя на гарну рибу грiе душу i тiло. Ех, справжня щуча погода, але напевно, зубата про це не знае.

Пройшовши половину вiдстанi зустрiчаю ще одного «любителя» такоi погоди, в нього теж по нулях. Через метрiв сто, ще одного, теж саме. Вирiшую iти ва-банк. Ставлю «тонучий» Slider 7 кислотного зеленого кольору, ризикуючи зачепитись за зiлля якого на заливi вистачае. Але це воблер на який я найбiльше ловив щупакiв, тому з думкою «кто не рискует, тот не пет шампанського» роблю перший закид. Десь на закидi шостому, вiдчуваю довгоочiкуваний удар, i через трохи невеличкий шнурок на березi. Маленька, але вже щось. Зробивши на тому мiстi ще з двадцять закидiв iду далi.

Пройшовши весь залив вiд мосту до мосту, вирiшую iти далi по руслу до мiського пляжу адже по плану ще купання. Дiйшовши з пункту А в пункт Б кiлькiсть хвостiв не збiльшуеться. На пляжi роздягаюсь i в воду, а там виявляеться теплiше як на вулицi. Пропливши свою заплановану на цей день вiдстань швиденьку бiжу до рушника витиратись. Добре розтершись i зiгрiвшись на турнiчок. Добре розiм’явшись, вирiшую iти по руслу до Киiвського майдану, можливо пощастить там. Тим бiльше, що в тих краях пiймав свою першу в життi щуку.

На Киiвському майданi, знову починаю з маленьких приманок. Перепробувавши все, що мав у арсеналi, чого ще за одну риболовлю нiколи не робив, все одно залишаюсь з однiею рибиною. При цьому маю багато зацепiв, але з усiх звiльняюсь. І про себе зауважую, що перечитування рибацьких форумiв i порад пройшло не даремно, всi приманки вцiлiли.

На гулявши вовчий апетит вирушаю додому, порадувати доцю, щучкою, яку давно обiцяв.

Зустрiв старого друга або щуча погода 2

Давно збирався в Хрiнники, порибалити й помилуватись мiсцевою мальовничою природою. Але все, щось не виходило. Та в суботу подзвонив колишнiй колега по роботi, старий товариш та хороший рибак Талян, i запропонував вiдвiдати Хрiнницьке водосховище i прилеглi територii. До речi саме вiн мене колись пiдсадив на сильно дiйний наркотик РИБОЛОВЛЮ.

З вечора приготувавши все необхiдне в недiлю о шостiй ранку виiжджаемо з Луцька. Погода гарна, тепло, несильний вiтерець. Десь в сiм годин ми вже у селi Набережне де беремо напрокат човна i о восьмiй виходимо на воду.

Пiднявся вiтер, тому доводиться боротись з хвилями. Вiдпливши трохи вiд берега робимо першi закиди. Ідемо далi. Пiднiмаеться ще сильнiший вiтер i хвилi вже нагадують морськi, при невеликому штормi. Приймаемо рiшення пливти в сторону Товпижина, до бази «Мотор» i рибалити бiля берега, адже там затишнiше. По дорозi черпаемо з човна воду, тому що хвилi такого розмiру, що перекидають ii через борт.

Якось до гребаемо до берега. Робимо ще декiлька закидiв i вирiшуемо перепочити й поснiдати на природi. Через декiлька хвилин у нас вже горить багаття i розiгрiваеться фiрмова рибальська страва Толiка, тушкована картопля в армiйському казанку. Неподалiк нашого привалу знаходимо красеня грибочка. І смажимо його на вогнi щоб поласувати «даром лiсу». Через кiлька хвилин до нас пiдходить мiсцевий лiтнiй чоловiк, який працюе на тутешнiй базi вiдпочинку сторожем. Запрошуемо його до нашого столу. Чолов’яга переказуе кiлька цiкавих iсторiй. Розповiдае про те, як багато було колись риби у водосховищi, про сусiднi села, про гадiв браконьерiв.

Добре попоiвши та зiгрiвшись знову спускаемось на воду, щоб продовжити полювання на рiчкових хижакiв. Пливемо у мiсця, якi нам порадив старожил, не думаючи про його слова – «що в такий сильний вiтер вся риба глибоко на днi й майже не клюе, хiба пощастить». В таемних мiсцях робимо кiлька закидiв, мiняемо приманки, знову закидаемо. Вирiшуемо дрейфувати в сторону Набережного i закидати. На пiв дороги мiняеться вiтер i ми знову боремось з зустрiчними хвилями.

Добравшись до берега з потрiбноi нам сторони iдемо на сушу щоб трохи перепочити адже до нашого пiрсу треба ще гребти й гребти. Прогулюючись по високому пагорбi, що розкинувся над водою робимо кiлька фото на пам'ять. І знову в човнi, закидаемо пiд очерет. Напевно зубата не знае, що на дворi щуча погода, та не хоче брати.

Вирiшуемо iти на базу та натрапляемо на новi труднощi. У мене ламаеться весло, а з одним ми не можемо навiть вийти з бухти. Пропливши за годину метрiв двiстi, наглухо засiдаемо в очеретi. Але свiт не без добрих людей. Нам на допомогу приходить рибалка на моторцi й бере нас на буксир. Причому мене здивувало те, що ми його навiть не кликали. Вiн нас сам побачив здалеку i вирiшив допомогти. ДЯКУЄМО добрiй людинi за допомогу.

Вiн питае куди нас тягнути. Ми вирiшуемо ще порибалити адже приiхали сюди ловити рибу, а не плавати на човнi. Тому за метрiв триста вiд нашого пiрсу ми йому щиро дякуемо, питаемо як улов, у нього одна щука. Отже, треба i нам щось пiймати. Спускаемо якiр i закидаемо, та знову пусто.

З думкою, що сьогоднi не наш день i досить мерзнути, приймаемо рiшення остаточно повертатись додому. Але хвилi такi сильнi, що з одним веслом, ми не можемо пливти та наш човник просто прибивае до берега. Тих двiстi метрiв, що нам залишилось ми долали години двi. То гребли по черзi, то тягнули човна за мотузку з берега, як «бурлаки на Волзi». Якось добрались. Вiдпочиваемо, сохнемо, обiдаемо. Перевiвши дух i перекусивши, здаемо човна.

Перед вiд’iздом iдемо на пiрс бази вiдпочинку, що знаходиться на перехрестi, бiля кафе «Над Стиром», Толiк випити пивка, а я покупатись.

У водi натикаюсь на сiтку, а згодом на березi на гадiв браконьерiв, власникiв сiтки. Вони нас хочуть вигнати, з територii, щоб зробити своi темнi справи, аргументувавши – це тим що ми зайшли на приватну власнiсть. Пiсля всiх «морських» пригод сперечатись вже немае сил, тому я витираюсь i ми переходимо на перекинутий човник неподалiк.

Сидимо п’емо пиво, милуемось краевидом.

Додому повертаемось без риби дуже втомленi, але з хорошим настроем, який отримали завдяки нашим екстремальним пригодам. Одне, що не радуе, так – це гади-браконьери.

На кiнець хочеться побажати всiм нам, риболовам, професiйним i початкiвцям, тим хто ловить на поплавок i на спiнiнг, коропа i хижу рибу, гарноi «щучоi» тобто вдалоi погоди, трофейних уловiв i менше сiток на нашому шляху.

***

За доброю традицiею вирушаемо з Толiком в недiлю на риболовлю. Їдемо на нашi старi-новi мiсця на рiчцi Стир. Закупившись трохи iстiвним силiконом плануемо знайти того монстра, що останнього разу видав менi добру порцiю адреналiну.

За тiею ж традицiею 0 7:30 на мiсцi, складаемо спiни, чiпляемо приманки. Цього разу я не ризикую i ставлю флюр 30. По чайку i вперед на лови.

Проходимо всi перспективнi мiсця, мiняемо наживки, але нiчого не клюе. Ідемо далi по рiчцi, туди де ще не ступала наша нога, шукати новi крапки. Зустрiчаемо трьох бувалих рибацюг. У двох з них я не так давно переймав досвiд. У них на трьох окунь на 300 гр. Зустрiли ще з п'ять чоловiк, теж пусто.

У мандрах пiдходить обiдня пора. Повертаемось на наше мiсце, перекусити. Грiемо «кашло» обiдаемо. Курим «трубку мiра» з табачком з Грецii.

Обiд трошки затягуеться, погода хороша, тепло, безвiтряно, хоч i хмурно. Горить багаття, пахне хороший тютюн, у казанку смачна iжа, в термосi гарячий чай, а у флязi булькае декiлька грам. Сидимо, насолоджуемось вiдпочинком, згадуемо минулi рибалки, походи.

Перепочивши вирушаемо знову на «полювання». Ідемо на мiсця де мае бути судак, полощемо воду, проте, а нi ударчика. Потроху темнiе. Кидаемо ще годину i iдемо додому. По дорозi слухаемо класну музичку i настрiй пiдiймаеться.

Сьогоднi не пощастило, свою рибу ми не знайшли. Проте дуже добре вiдпочили, отримали заряд позитиву на тиждень. А у мене особисто неабияк пiднявся настрiй, давно вiн вже не був таким хорошим.)))

Гарного настрою, легкого робочого тижня, а на вихiднi на рибалку, шукати лускате щастя…

Закриття сезону

От i прийшла Волинська зима. Мокра, сира, холодна. Тепер кожнi вихiднi, а то й частiше, не вийде мандрувати берегами Рiдноi рiчки зi спiнiнгом в руках в пошуках рибальського щастя. Доведеться чекати сприятливоi погоди й надiятись, що цього року Стир замерзне не повнiстю. І на Нашiй рiчечцi залишаться мiсця без криги для таких же зимових спiнiнгiстiв, як i я.