Піхотинці Cмерті

Незважаючи на першi невдалi дослiди вживання тютюну, европейцi досить швидко реабiлiтуються й до початку ХVII столiття активно починають використовувати тютюн. Іспанцi на правах першовiдкривачiв створюють монополiю на вирощування табаку в своiх пiвденноамериканських колонiях. Держава не могла залишатися осторонь вiд прибутковоi справи, яка все бiльше набирала обертiв тютюновоi ейфорii. І в 1636 роцi створюеться перша державна тютюнова компанiя, яка займалася виробництвом сигар. Передовi держави того часу намагалися монополiзувати продаж тютюну. Але приватний капiтал цьому протидiяв, не даючи державi повноцiнно заволодiти сегментами тютюновоi промисловостi. За димком тлiючих сигар ховалися великi люди та колосальнi капiтали, якi заради власноi вигоди безперервно штампували солдатiв смертi.

Правду кажуть, не починайте вiйни, яку не зможете виграти. Та Колумб не розумiв, що робить, шукаючи новий шлях в Індiю – вiдкрив Америку, користуючись гостиннiстю туземцiв – вiдкрив для Європи табак. І знаете, кожен з нас був тим першовiдкривачем, кожен з нас такий собi Колумб, який через свою необачнiсть вiдкрив для себе смак палаючого диму. Кожен курець – це такий собi новобранець якого втягнули у жорстоку битву iз солдатами смертi. І все б нiчого, але ж новобранець не вмiе воювати, рити окопи, бiгти в наступ, продумувати тактику, вести спостереження, тому у битвi вiн приречений на поразку. Новобранець не готовий до вiйни…

Сунь-Цзи у своiй книзi «мистецтво вiйни» говорив: вiйна – шлях обману. Хто ще до битви перемагае попереднiм розрахунком у того шансiв бiльше. Хто не думатиме наперед i зневажливо ставитиметься до ворога, той обов'язково

попаде в його полон.

В полонi солдатiв смертi

Ось уже другу добу, як я не курю i, якщо чесно, менi погано. Вiдчую себе розбитим, нещасним, пригнiченим. Моментами крайня апатiя переростае у непереборне бажання та лють, саме в такi моменти менi важко думати, важко контролювати себе. Хто хоча б раз кидав точно зрозумiе про що йде мова – це кепська вiдчуття важко виразити словами, тай не до слiв у такi моменти.

З часу, як знову почав курити, минуло всього два мiсяцi. Повернулися проблеми зi здоров'ям, голова не варить та й емоцiйний фон нiякий. Я геть не той ким був, коли покурю все норм, але через двi години, коли рiвень дофамiну в моему оганiзмi падае до плiнтуса, вiдчуваю пригiченення i легку злiсть через що бажання покурити стае просто нестерпне. Багато мiнусiв з'явилося, але це все одно не вбивае голосу залежностi в менi. Все одно хочеться викурити хоча б одну сигаретку. І найгiрше розумiти, що дим не принесе менi полегшення, а тiльки вiдтермiнуе муки вiдвикання. Адже, рано чи пiзно, але кинути все одно доведеться. Знаю, що тiльки вдихнувши у себе клубок сiрого пару, чiтко зрозумiю – зробив погано, буду картати себе й винити у слабохарактерностi. Через це мiй стрес посилюватимется так само як i бажання себе пожалiти. В результатi знаходитиму сотнi причин, щоб покурити знову i знову. І це кляте коло важко розiрвати. З того часу як все почалось, тiльки те й роблю, що намагаюсь кинути. Думаю настав час зiбрати усю силу волi та припинити цi муки. Я вирiшив кинути! Так, буде важко, але я витримаю, витерплю. У мене все вийде!

З моменту, коли бадьорий голос промовляв в моiй головi мотивуючу промову, минуло якихось вiсiм годин. Нажаль, на бiльше мене не вистачило. Сиджу на дворi й смалю сигарету за сигаретою i чiтко починаю розумiти, що все серйознiше, анiж менi здавалося. Нажаль, наразi я не готовий до змiн. Моя залежнiсть сильнiша за мене i через це починаю себе ненавидiти за свою слабохарактернiсть, за iдiотську iдею покурити. Вже й ослу зрозумiло, що самому менi не впоратись. Численнi спроби не дали жодного результату. Тодi чому ж надiюсь, що наступного разу вийде? Варто кинути марнi надii…

Черговий перекур, нова пачка сигарет. Знову залежнiсть, знову це кляте коло й гiркий присмак сигарет у ротi, якi ще не встиг пiдсушити. Думаю, варто перестати брехати самому собi й визнати свою слабкiсть. Чому я курю? Що спонукае мене бути таким iдiотом? Причин якими можна собi це пояснити е безлiч: стрес, компанiйська традицiя, нудьга, але едина iстинна причина – це залежнiсть. І доки вперто тiкатиму вiд правди, доти побороти цю проблему

менi навряд чи вдасться. Я визнаю, що я залежний. У мене е чiтке розумiння того що без бажання, без зусиль та мук менi не вийде кинути. І знаете що? Менi не хочеться страждати, клав я болт на самобичування та страждання. Як там говорять у розумних книгах? «Першим кроком до подолання проблеми е ii визначення», чорт iз ним. Визнаю, що залежний, й те, що не хочу кидати. Менi подобаеться смак висушених сигареток, подобаеться вдихати i випускати клуби диму, подобаеться пихнути пiсля смачного обiду. Обожнюю пiд час робочих чергувань заварювати собi велику кружку кави та темними ночами, коли усi вже бачать десятий сон, сидiти на дворi та вдихати сигаретний димок. Чорт забирай – менi подобаеться це, чому я повинен цуратися того що люблю? Так, сигарети сприяють розвитку раку, скорочують життя бiльше як на десять рокiв, б’ють по кошельку, знищують здоров'я i ще чорт зна що вони там коять тi клятi солдати смертi. Так, сигарети шкiдливi, але саме зараз менi не хочеться вiдмовлятись вiд задоволення, навiть якщо згодом за нього доведеться поплатитися. Скiльки проблем останнiм часом з'явилося, скiльки усього звалилося на моi плечi й вiдмовляти собi у задоволеннi в такий важкий час, як мiнiмум тупо.

Допомога близько

Щодня на мiй генеральський стiл потрапляють сотнi звiтiв про новобранцiв, якi по волi випадку потрапили у нiкотинову залежнiсть. Скiльки страждань та мук ховаеться за сигаретним димом який вони поки що весело видихають iз своiх легень. Нажаль, iм важко зрозумiти у яку халепу вони втрапили.

Новобранцi по своiй сутi добрi, хорошi люди, але через свою необачнiсть, недосвiдченiсть дехто з них приречений жити iз залежнiстю до кiнця своiх днiв. Кожен хто пiдкурював свою першу сигаретку не планував ставати курцем, але нiкотинова пастка вносить корективи й ось уже черговий новобранець пiдпалюе папiроску з якою пов’яже усе свое життя. Та варто зазначити, що страждати iм не довго доведеться. Усiм вiдомо, що курцi помирають рано та це чомусь нiкого не лякае. Менi не страшно, тай Вам, думаю, теж. Хiба хтось задумуеться про можливi наслiдки? Нiхто ж не прораховуе тактику. Усiм, грубо кажучи, начхати! Жити моментом, жити сьогоднi, жити в кайф. Ось кредо сучасного поколiння. Та справа у тому що за будь яке «задоволення» доведеться заплатити високу цiну. Не подумайте, що я благатиму Вас кинути курити, цього не буде. І над силу переконувати Вас я теж не збираюсь, бо це всього лише пустi балачки, якi нi до чого не приведуть. Все у ваших руках, вибiр тiльки за Вами. Але ж якщо усе так просто, хочу димлю хочу полишаю, то чому ж кидае меншiсть? Справа у тому, що у новобранцiв, так я звик називати тих хто почав i продовжуе курити, недостатньо знань, навичок та iнструментiв боротьби iз залежнiстю. Вони неначе блукають у пiтьмi й здаеться прагнуть кинути палити та все не виходить. Ось одна спроба, друга i все! Бажання кидати зникло з голови новобранця, але якщо у Вас не виходить, то це не означае, що ситуацiя безвихiдна – просто Ви не знаете, як це зробити! Щоб дим зневiри, розчарувань та марних надiй вивiтрився з Вашоi голови, то потрiбно пiдготуватися до черговоi битви iз залежнiстю. Потрiбно перестати жувати соплi, зiбратися iз духом та врештi решт кинути останнiй недопалок. У свiй час менi вдалось достукатись до свiдомостi багатьох своiх побратимiв, пiсля чого вони неначе переосмислили свое ставлення до папiросок та змогли кинути палити. Комусь вдавалось краще, комусь гiрше. Кожен по волi свого органiзму по-рiзному вiдчував наслiдки вiдмови вiд курiння. Справедливо буде зазначити, що бiльшостi вдалось кинути далеко не з першого разу. Але у них була готовнiсть до боротьби, вони знали чого очiкувати i як з цим боротися, i навiть коли зривалися, знову пробували побороти свою залежнiсть. Сучасне поколiння зазвичай робить декiлька спроб, а потiм, опустивши лапки, змиряються iз не минучим та нажаль така тактика завжди програшна. І якщо у Вас е чiтке бажання кинути палити, тодi потрiбно не обмежувати себе кiлькiстю спроб, а працювати на результат допоки солдати смертi не зникнуть з Вашого життя.