Чорнобривець та ромашка. Посвячую своїй єдиній коханій

Чорнобривець та ромашка. Посвячую своiй единiй коханiй
Ігор Миколайович Голомозий

Эти стихи я написал для своей прекрасной, милой жены, которая разделила со мной всю мою радость и печаль. Которая подарила мне троих детей. Которая прощает и любит.

Чорнобривець та ромашка

Посвячую своiй единiй коханiй

Ігор Миколайович Голомозий

© Ігор Миколайович Голомозий, 2017

© І. М. Голомозий, перевод, 2017

Редактор Наталiя Борисiвна Голомоза

ISBN 978-5-4483-6610-9

Создано в интеллектуальной издательской системе Ridero

ЧОРНОБРИВЕЦЬ ТА РОМАШКА

Миле Божее творiння,
Дуже цiнна у Христа.
Гарна врода, тиха, нiжна
Та не горда, а проста.

Бiле личко, чорнi брови,
Губ червоних чистота.
Шовкова, гладенька шия,
Грудей повних красота.

Ось лежить моя красуня,
Мовби квiтка у росi.
Їi тiло зволожнiло
Й розцвiло в усiй красi.

Повнi груди немов динi,
Налились упругi.
Бархотнi на них сосочки,
В моеi подруги.

Та подруга – моя жiнка,
Що Господь Бог дарував.
Щоб ласкав ii та тiшив,
Бог менi так наказав.

Я ж ii нiжно лелею
Та пещу губами,
Язичком росу оближу,
Обiтру руками.

Вже готова моя квiтка,
Плоди спiлi налились.
У пристрастi, з криком щастя,
Тiла нашi обнялись.

Запах тiла, благовоння,
Райська насолода.
Вже по троху наступае
Нiжна прохолода.

Насолода вiд Ісуса,
I вона реальна.
Моя квiточка духм`яна
Сама сексуальна.

Знову хочу ii взяти,
До неi горнуся.
Гладжу спинку, живiт, бедра,
Та до них тулюся.

Вона теж мене ласкае,
Пестить, ублажняе.
Моi прихотi й бажання
З нiжнiстю сприймае.

Чорнобривець та ромашка
В Райському саду ростуть.
Звати Ігор та Наташка-
Богу славу воздають.

    8.08.2007.

Любимой девочке, в 8-ое Марта

Наташенька, любимая,
Ты свет в моём окне.
Как солнышко весеннее
Несёшь любовь ко мне.

Ты, как цветочек аленький
Весною расцвела.
В сердце моё замёрзшее
Тепло любви внесла.

В праздник 8-ого Марта
Скажу: «Вот я, такой.
Себя тебе дарить хочу