Українська проза - ТОП 50 лучших книг

Роман «Фатальна помилка» присвячено 355-й річниці Конотопської битви та трагічній загибелі полковника Юрія Немирича – мрійника, романтика, авантюриста, українського інтелектуала XVII століття, відомого благодійника, адепта європейського вибору. Адже ще 355 років тому Україна мала цілком реальний шанс стати справжньою, як для XVII століття, європейською державою – незалежною, міцною і прогресивною. Державою православною, але без несамовитої азійської дикості Московського царства, з модерновою системою державного управління – на відміну від Речі Посполитої, де сейм міг обрати слабкого безвільного короля і де час від часу наставали періоди безкоролів’я. Проте скористатися такою історичною можливістю не вдалося…

Володимир Яворівський (нар. 1947 р.) – провідний український письменник і політик, лауреат найвищої Національної премії імені Тараса Шевченка, автор цілої бібліотеки романів, повістей, новел, оповідань, збірок відважної публіцистики. У своїх романах «Найдовша ніч Президента» та «Лягти!!! Суд іде…», що ввійшли до цього видання, він ввергає читача у нурт думок та запитань, які вирують у душах небайдужих українців не тільки під час «розмов на кухні». Що є наші президенти? Що є наші вибори? Які існують механізми здобуття й утримання найвищої влади в країні? Чому українцям дістався чи не найважчий і найзаплутаніший шлях народу до власної самодостатньої і сильної цивілізованої держави? Однак цей шлях нація неодмінно здолає – впевнений автор. Хоча б заради власного порятунку. Герої і обставини цих романів ніби суто літературні. Але… Зрячий – побачить, мислячий – зрозуміє…

Роман оснований на реальних фактах біографії відомого українського художника і розвідника-нелегала Миколи Глущенка (у книжці – Микола Гущенко) і відображає події 1940 року. Серед дійових осіб як реальні історичні персонажі – Йосип Сталін, Адольф Гітлер, Вінстон Черчилль, їхнє найближче оточення, художники і літератори, які жили і творили в той час у передвоєнному Радянському Союзі й нацистській Німеччині, – так і вигадані герої. Волею долі Микола Гущенко на початку 20-х років знайомиться з художником-початківцем Адольфом Гітлером і дає оцінку його малюнкам. І ось кращий (на думку фюрера) пейзажист Європи літом 1940-го вирушає з розвідувальним завданням із соціалістичної Москви до націонал-соціалістичного Берліна, звідки, за планами НКВС, він не повинен повернутися живим. Тим більше, що його дружина впала в око народному комісару Лаврентію Берії. Гестапо теж здогадується про спеціальну місію агента Художника і починає на нього велике полювання…

Десять років тому українські лікарі винесли Юлі вирок: до свого вісімнадцятого дня народження вона має вмерти. Ця книга – своєрідний щоденник-сповідь, де кожен рядок – не уява авторки, а події з її життя. Історія Юлі приводить нас у ті дні, коли їй здавалося, що нічого не можна змінити, коли вона не впізнавала свого обличчя й тіла, а руде волосся відбивалося в дзеркалі фіолетовим, впродовж однієї ночі змінивши колір… З дивовижною відвертістю та оптимізмом, який за таких обставин здається неймовірним, Юля розповідає, як заново вчилася любити життя і насолоджуватися ним, що є найважливішим, коли народжуєшся вдруге. Ця книга – не просто історія боротьби життя зі смертю, це ще й історія кохання. До чоловіка, до життя, до себе. Ви колись замислювались, що б зробили, якби це був останній день вашого життя?… Тоді ця книга для вас.

Богдан Коломійчук (нар. 1984 р.) – український письменник, володар Гран-прі міжнародного конкурсу «Коронація слова-2013» за історико-авантюрний роман «Людвисар. Ігри вельмож». Автор збірок детективних оповідань «Таємниця Єви» (2014) та повістей «В’язниця душ» (2015). Усі три книжки вийшли друком у видавництві «Фоліо». У творах письменника поєднуються захоплюючий сюжет, містика, гумор та правдиві історичні факти. До книжки увійшов детективний роман «Небо над Віднем» та повість «Остання справа комісара Вістовича». Роман розповідає про загадкові події, що мали місце у Львові, Будапешті та Відні на початку Першої світової війни. На виставці у місті Лева зникла одна з найцінніших коштовностей Габсбурзької династії, яка до того ж має здатність змінювати плин часу. До справи береться львівська поліція на чолі з комісаром Вістовичем, а протидіє їм російська «охранка».

Романом «Те, котре – холод, те, яке – смерть…» Володимир Єшкілєв починає новий цикл прози «Ефект Ярковського», присвячений розслідуванням ідеальних злочинів та парадоксів часу. Головний герой Олександр Ярковський – наш сучасник, котрому доступний так званий «запетльований час». Його збоченими лабіринтами можна, маючи вроджені вміння та відвагу, дійти до найглибших джерел оточуючого нас зла. Цей «ефект Ярковського» намагаються поставити собі на службу сильні світу сього, але ігри з могутніми силами завжди непередбачувані. Те, що спочатку нагадує слідство, яке ведуть екстрасенси, крок за кроком наближається до тієї безодні, звідки до нас приходять чудиська і межові питання…

Євген Положій (м. Суми), 47 років – відомий журналіст і письменник. У видавництві «Фоліо» вийшли його романи «Потяг», Мері та її аеропорт», «Дядечко на ім’я Бог», «Вежі мовчання», «Юрій Юрійович, улюбленець жінок», «Риб’ячі діти». «Іловайськ» – книга про мужність неймовірний героїзм і людяність українських солдат і офіцерів, бійців добровольчих батальйонів, батальйонів теробороны, всіх тих, хто опинився в кінці серпня 2014 року в «Іловайському котлі», що став найбільшою поразкою української армії в ході війни на сході. Це чесна книга про війну, яка, як відомо, нікого ще не зробила краще, натомість, серед крові, вогню та заліза люди залишаються людьми. Автор почув історії близька сотні учасників Іловайської трагедії, книга побудована на реальних подіях. Тим не менше, просимо вважати всі збіги імен, прізвищ та позивних випадковими.

«Художник войны» – это история современной Украины, показанная через призму судеб маленьких людей, участвующих в военном противостоянии на Донбассе. В центре романа реальная история двух братьев: Антона – несостоявшегося художника, который вынужден зарабатывать деньги в шахте. В сердце – нереализованный талант, вокруг – нищета и тяжелый быт. И когда приходит война, главный герой находит себя в «ополчении». Второй брат, Сергей, – полная противоположность Антона, он материально обеспечен, живет за границей и поддерживает официальную украинскую власть. Смогут ли они понять друг друга в мире, где сталкиваются ненависть и любовь, справедливость и жестокость, жизнь и смерть?…

Роман «Настане день, закінчиться війна…» здобув третю премію на «Коронації слова-2015». Події цієї сімейної хроніки відбуваються в галицькому селі Кам’янка Лісна упродовж першої половини ХХ століття. В центрі роману – доля трьох братів Засмужних, хліборобів, людей суто мирної праці, яким, однак, доводиться воювати. Війни не оминули нікого: Теодор пройшов страшний табір Талергоф, Першу світову і війну за незалежність України; зазнав «принад» російського полону Іван; повернувся інвалідом з польсько-української війни наймолодший брат Юрій. Не відпустив молох війни і наступне покоління родини. Проте, незважаючи на тяжкі випробування, Засмужні завжди намагалися зберегти честь і прагнули за будь-яких обставин залишатися людьми.

Богдан Коломійчук (нар. 1984 р.) – український письменник, володар Гран-прі міжнародного конкурсу «Коронація слова-2013» за історико-авантюрний роман «Людвисар. Ігри вельмож». Автор збірки детективних оповідань «Таємниця Єви» (2014). Обидві книжки вийшли друком у видавництві «Фоліо». У творах письменника поєднуються захоплюючий сюжет, містика, гумор та правдиві історичні факти. «В’язниця душ» – третя книга автора, в якій він найкраще проявив себе як майстер детективного жанру. Події у повістях, що увійшли до видання, відбуваються у 1902–1903 рр. у Львові. В основі сюжету кожної повісті – блискуче розслідування заплутаної справи, яке проводить львівський комісар Адам Вістович. Карколомні пригоди героїв гармонійно доповнює оригінальна містика та зі смаком подана еротика.

Роман Іваничук (нар. 1929 р.) – відомий український письменник, громадський діяч, лауреат Національної премії ім. Т. Г. Шевченка, Герой України. У доробку патріарха української історичної романістики двадцять історичних романів, якими він намагається, за його висловом, «внести дрібку своєї праці для збереження й повернення історичної пам’яті в народі», служити йому «мечем і мислію». Художнє слово стало для Романа Іваничука саме такою зброєю. «Осінні узори» – це книжка про звичайних людей, добірка новел і оповідань, написаних у різні роки, з сюжетами, вихопленими просто з життя. Це своєрідна сповідь письменника-життєлюба, літописця не тільки сивої давнини, але й своєї епохи. В його творах можна знайти атмосферу, настрій, образи, запахи й смаки улюблених міст і місць, як вони закарбувалися у пам’яті автора. Тут є все – радість, печаль, краса, усмішка, кохання, надія і сміх. А головне – в оповідках (як їх називає автор) є мудрість. Справжня мудрість бачити світло навіть у сутінках і віддавати любов беззастер…

Роман Іваничук (нар. 1929 р.) – відомий український письменник, громадський діяч, лауреат Національної премії ім. Т. Г. Шевченка, Герой України. У доробку патріарха української історичної романістики двадцять історичних романів, якими він намагається, за його висловом, «внести дрібку своєї праці для збереження й повернення історичної пам’яті в народі», служити йому «мечем і мислію». Художнє слово стало для Романа Іваничука саме такою зброєю. У своїй книзі «Сліди на піску» Роман Іваничук хоче сказати, що навіть найнепомітніший слід, який залишила на рідній землі чесна людина, ніколи безслідно не зникає. Книга містить короткі повісті, новели й есеї, написані в різні роки, а тому читач має змогу оцінити Романа Іваничука як майстра «малої» прози. В маленьких оповідках автор розмірковує про давню історію України та наше суперечливе сьогодення, розкриває характер людини крізь призму душі при мінімумі зовнішніх подій. Книга сповнена тривог за долю українського народу, однак пройнята вірою у його велике майбутнє.…

Олесь Ульяненко (справжнє ім'я Олександр Ульянов; 1962–2010) – найрадикальніший і найжорсткіший, скандальний і непередбачуваний український письменник, автор понад 20 творів. У видавництві «Фоліо» вийшли друком його книжки: «Сталінка. Дофін Сатани», «Жінка його мрії», «Квіти Содому», трилогія «Ангели помсти», «Вогненне око», «Серафима», «Знак Саваофа». Буремне життя Олеся Ульяненка сповнене пригод і таємниць. Відомо, що він закінчив Миколаївську морехідку, був якутським шаманом; воював спочатку у ВДВ у Німеччині, а потім в Афгані; тусив з легендами пітерського року; заробляв на життя підпільним боксом; був послушником у Лаврі; єдиний в Україні отримав Малу Шевченківську премію; був першим офіційно визнаним порнографом незалежної України; відстояв своє добре ім'я в суді і був знайдений мертвим у своїй квартирі за півроку по тому. «Перли і свині» (2009) сам автор називав романом-коміксом. Події у творі відбуваються у Києві, одразу після початку ядерної війни – у паралельному зрізі майбутнього, яке дуже схож…

Андрій Процайло (нар. 1975 р.) – український письменник, лауреат міжнародного літературного конкурсу «Коронація слова-2014» (друга премія). Народився в селі Липники на Львівщині. Закінчив Самбірське педагогічне училище, Львівський національний університет ім. Івана Франка, Львівський державний аграрний університет, Український Вільний Університет (Мюнхен, Німеччина). Мешкає у Львові. У видавництві «Фоліо» 2014 року вийшов друком роман письменника «Привид безрукого ката». Мер Львова осідлав смерть і дійняв її до живого. Бо вона й гадки не мала ділитися своїми секретами. Хотіла взяти місто тихо і без проблем. Адже 15 квітня 2015 року – час змови! Місто Лева, стародавній прекрасний Львів, має померти – так вирішили привиди! Гіршої біди місто не знало від заснування. Чому його потайки від людей треба стерти з лиця землі і хто в цьому винен – проблема не лишень українського красеня. Леву Безрукому знову доводиться рятувати світ. І це не перебільшення. Бо ціною тепер є не тільки звільнення однієї неприкаяної ду…

Антін Мухарський – письменник, арт-куратор, галерист, телеведучий. Засновник Союзу Вольних Художників «Воля або смерть» та мистецької платформи «Український культурний фронт». Народився, живе та працює в Києві. Розлучений. Багатодітний батько. Орест Лютий – професор антропології. Автор та художній керівник музичного проекту «Лагідна та Сувора українізація». Народився, живе та працює в м. Стрий. Неодружений. Роман «РОЗРИВ» створено за всіма законами компілятивного жанру епохи постмодерну та сучасної української неогероїки. Будь-яке звинувачення авторів у розпалюванні міжнаціональної та міжконфесійної ворожнечі, фашизмі, расизмі, гомофобії є неприпустимим і свідчить про нестачу інтелекту та освіти, розумову обмеженість та тупість у адептів подібних звинувачень. Читання цього роману не рекомендовано людям, схильним до екстремізму, тероризму, побутового насильства, людям із нестійкою психікою, синдромом совкового дебілізму та проявами політичної шизофренії, дітям до 18 років, вагітним жінкам. Заборонено читан…

«Князь-варвар» – це перший роман із серії «Прокляття волхвів» івано-франківських дослідників Ігоря і Катерини Макаруків. Драматичні події роману розгортаються у період правління Великого князя київського Володимира Святославовича. Ще не прийнято християнство. Могутня Київська держава живе своїм сталим споконвічним життям. Спадкоємці Прадавньої Оріани намагаються вберегти священні символи минувшини і моляться своїм Богам. Бояри, волхви, дружинні воїни – всі вони оживають через тисячоліття, стають нам близькими і зрозумілими, коли ми разом з ними страждаємо, б’ємося з ворогами, сумніваємося і любимо Рідну Землю…

«Вершини» Анатолія Дімарова – автобіографічна повість, в якій автор ділиться своїми враженнями від участі в геологічній експедиції у Памірі***. У творі гармонійно поєднуються захоплюючий пригодницький сюжет і мальовничі пейзажі дикої та прекрасної гірської природи. Найвідомішими творами автора є «Його сім’я», «Ідол», «Шляхами життя», «І будуть люди» , «Біль і гнів», «Син капітана», «Вершини», «Прожити й розповісти», «На коні й під конем», «Друга планета». Анатолій Дімаров – український письменник, майстер соціально-психологічної прози, автор кількох захопливих книжок для дітей.

«Мій злочин» Івана Франка – психологічне оповідання, в якому постають контрастні образи людяності і жорстокості, а голос сумління нагадує героєві про скоєне***. Найвідомішими творами Івана Франка є «Перехресні стежки», «Лель і Полель», «Грицева шкільна наука», «Малий Мирон», «Boa constrictor», «Украдене щастя», «Будка Ч. 27», збірки поезій «Зів’яле листя», «З вершин і низин», «Мій Ізмарагд» тощо. Іван Франко – видатний український письменник, який працював у жанрах поезії, прози та драматургії, талановитий літературознавець і публіцист.

Ірен Роздобудько (нар. 1962 р.) – українська журналістка, письменниця і поетеса. Закінчила факультет журналістики Київського національного університету. Працює головним редакторЙом журналу «Караван історій. Україна». У видавництві «Фоліо» вийшли друком багато її повістей та романів: «ґудзик», «Амулет Паскаля», «Все, що я хотіла сьогодні», «Дві хвилини правди», «Пастка для жар-птиці», «Дрібний бісер» та ін. Як зазначає сама авторка, «Оленіада» писалася «трьома заходами». Перші пару розділів написано ще в 2002-му, але книжку закінчено не було, адже настав 2004 рік. І вигадана країна «Лапландія», про яку в ній йдеться, в один день перетворилася на велику країну. З великим майбутнім. З людьми, котрі за мить розпрямилися і пішли вперед… Йшли, йшли, йшли… Озирнулися і здивувалися: ті, хто послав їх уперед, – з тими, хто тягнув назад. Довелося вийняти з шухляди недописане і дописати – в 2006 році. І назвати те все «комедією абсурду». Так закінчилась перша частина «Оленіади». До другої Роздобудько приступила в сі…

Катерина Бабкіна – письменниця і сценарист, автор книг поезії «Вогні святого Ельма» та «Гірчиця» та збірки оповідань «Лілу після тебе» й значної кількості публікацій українською та в перекладах російською, англійською, шведською, німецькою, польською та французькою мовами. «Соня» – дебютний роман найяскравішої української молодої поетки – це історія про любов, молодість, кордони, гомосексуалістів, євреїв, Німеччину, Польщу, Албанію, Чорногорію, Салоніки, контрабанду, молитву, інцест, вічне життя, заробітчанство, вагітність, пошук, Аллаха, чудеса та чотириста тисяч євро.

Повість «Земля» – вершина реалізму письменниці. Цей твір, завдяки своїй великій життєвій правді і високій художності, став одним з найвідоміших в українській літературі. Усім своїм єством пов’язаний із землею герой повісті Івоніка Федорчук. Він шанує і береже землю, тяжко працює на ній усе своє життя, плекаючи надію, що вона принесе щастя його синам. Але ж боротьба за землю, яка роками точилася в його родині, зруйнувала душі рідних людей, призвела до трагедії, до братовбивства. Із втратою сина втрачає Івоніка свої мрії і сподівання, свою віру в землю. До книжки також увійшли оповідання «Природа» і «Valse mеlancolique».

Ольга Юліанівна Кобилянська «велика українська письменниця, бо час нічого не заподіяв її творам, а тільки утвердив їх у нашому народі» (Василь Земляк); «Пишна троянда в саду української літератури» (М. Старицький). Письменниця опрацювала в українській прозі нову тему: доля освіченої дівчини, яка не може змиритися з бездуховністю міщанського середовища. В її творчій праці важливу роль відігравали особисті переживання і враження. Лейтмотив повісті «Людина» – зображення життя освіченої бідної жінки в глухому провінційному містечку. Мрії Олени постійно розбиваються об мур обивательських уявлень: усі доводять, що жінка має бути тільки придатком і прикрасою чоловіка.

Ця книжка історій для тих, кого гнітить осідлість і осідланість, хто хоче вирватись у дорогу, кого настирливо гукає «big bad world». Для тих, хто рано чи пізно не всидить у своїй «хрущовці» й подасться шукати щастя у світи. Для тих, у кого мандрівна душа і пригодницька вдача. Вони знайдуть, як вирушити в подорож, не пропустять шанс і не проміняють авіаквиток на тепле місце біля телевізора. Їдьте, шукайте, нікого не слухайте. Воно того варте. Аби знайти себе, а не стати схожими на занудливих тіток у крепдешинових хустках на лавці біля парадняка п’ятиповерхівки. І, намотавши десятки тисяч миль, побачивши десятки тисяч облич, почувши і переживши мільйони історій та пригод, почати звільнятись від совкізму в мізках і душах…

Збірка «Старший боярин» знайомить з найбільш значними творами Тодося Осьмачки (1895—1962), Валер'яна Підмогильного (1901—1937) й Григорія Косинки (1899—1934) – талановитих письменників Українського Відродження. Шсля років забуття, коли їхні імена було викреслено з української літератури, вони знов повернулися до читачів. Сьогодні ми маємо змогу прочитати їхні книжки й оцінити високу художню майстерність цих авторів, зробити власні висновки і про нашу історію, і про сучасність.

Ірися Ликович (нар. 1984 р.) закінчила філологічний факультет Ужгородського Національного університету. Працювала журналістом у газеті «Думська площа» (м. Одеса). Переможець українсько-німецької премії Олеся Гончара та премії «Дебют». Автор трьох прозових книжок: «Перелітна» (2006), «Твоя дитинка» (нагороджена відзнакою «Вибір видавців» Всеукраїнського конкурсу «Коронація слова – 2010») і «Татцельвурм. Тірольська історія» (2011) – номінант на премію «Книга Року» за версією Бі-Бі-Сі. Роман «Віртуалка» отримав спеціальну відзнаку Австрійського культурного форуму на «Коронації слова – 2012». Хобі – літературні переклади з угорської та німецької мов. Живе і працює у Відні. У її буднях присутні Майорка, темна кімната, сліпі та веб-камера. У її житті не залишилося місця для себе, хоча вона щодня бачить тільки власне зображення на моніторі. Віртуальна любов – така ж залежність, як наркотики чи алкоголь, – втеча від себе. Діана розуміє це, тому і зважується на бунт – бунт, за межами якого на неї чекає правда про …

Три молоді киянки прийняли від помираючої відьми Килини її дар. Як же вони зуміють розпорядитися ним? Адже вони такі різні: студентка історичного факультету Маша Ковальова, залізна бізнес-леді Катерина Дображанська і звільнена з нічного клубу співачка-зайдиголова Даша Чуб на прізвисько Землепотрясна. Всі події розгортаються в наші дні. Але, володіючи магічною силою, не важко потрапити в минуле і познайомиться з авторами «Трьох богатирів» і «Демона» – Віктором Васнецовим та Михайлом Врубелем. А також відвідати київську Лису Гору, де, за переказами, збиралися усі слов’янські відьми.

«Доктор Серафікус» – один з трьох його інтелектуальних любовних романів В. Домонтовича (1894—1969). Професор Комаха, який відкидає сексуальне начало як варварство, зазнає поразки, коли його спостигає кохання. Повість-поема «Поза межами болю» Осипа Турянського (1880—1933) вважається одним з кращих творів, що змальовує Першу світову війну як пекло, через яке пройшли семеро приречених на смерть, в т. ч. і майбутній автор повісті.

Петро Панч (1891—1978) (справжнє ім'я Петро Йосипович Панченко) – відомий український новеліст, романіст, автор казок для дітей. У роки громадянської війни він спочатку воював на боці петлюрівців (цей факт не афішувався за радянських часів), а потім перейшов до лав червоноармійців. Темі громадянської війни присвячений перший роман Петра Панча «Облога ночі». Гордій Байда, шахтар з Донбасу, все своє життя довбав вугілля в забої і не цікавився політикою. Але настали тяжкі часи: в рідній Калинівці хазяйнують німці, а на владу претендують також більшовики, петлюрівці, гетьманівці. Як жити далі? Тим паче, що сини Гордія обрали різні шляхи: старший, Клим, червоноармієць, а молодший, Ілько, анархіст. До книжки також включено повісті: «Без козиря», в якій описаний Брусиловський наступ російської армії, та «Голубі ешелони», що розповідає про трагедію петлюрівського офіцера Лец-Отаманова, який боровся за самостійну Україну, що мала стати за сестру всій Європі і Росії, але, як завжди, її намагаються віддати на поталу…

Іван Багряний (1906—1963) – письменник, творчий доробок якого дійшов до співвітчизників лише через багато років після його смерті. Репресований у 1932 році, засланий на Далекий Схід, він пережив втечу, знову арешт, еміграцію в Німеччину. Важливим явищем в українській літературі є його роман «Людина біжить над прірвою» та повість «Огненне коло», дія яких відбувається у роки Другої світової війни. Головні герої цих творів – прості українці, які намагаються боротися проти світу насильства, представленого двома тоталітарними системами – радянською та нацистською. У 1992 році письменникові посмертно було присуджено Національну премію ім. Т. Г. Шевченка.

Змінюються часи, змінюються епохи, а з ними змінюються наші погляди на ті чи інші історичні події. Але хто може сказати цілком впевнено, як треба розставити всі крапки над «і», як все було насправді і хто був правий чи винний? Особливо якщо це стосується таких складних та неоднозначних подій, як, наприклад, події в Україні між двома революціями 1917 року – лютневою та жовтневою. Саме ці часи описані в романі видатного українського письменника Юрія Смолича «Мир хатам, війна палацам». Так, письменник писав цей роман у радянські часи, так, нині постаті Грушевського, Винниченка, Петлюри та інших діячів сприймаються інакше, ніж тоді. Але це не означає, що цей роман – така собі примітивна агітка, зовсім ні. Це – епічна картина, погляд людини, яка бачила ті події своїми очима. І тому цей твір, поза всякими сумнівами, буде цікавий сучасному читачеві, що не байдужий до історії рідної країни.

Валентин Терлецький – сучасний український письменник, поет, літературний критик, журналіст, музикант, композитор, лідер відомої рок-групи «Декаданс». У видавництві «Фоліо» в 2008 році вийшов його перший роман «Рок-н-рол, стакан, кохання», який став одним з переможців конкурсу міського молодіжного роману «Графіті». Роман «Подзвін з-під води» є вже п’ятим у творчому доробку В. Терлецького. Вона – молода жінка, життя якої втратило сенс після загибелі в аварії коханого. Він – молодий чоловік, у якого страшна хвороба відібрала кохану дружину. Місце їх зустрічі – кабінет психотерапевта, де зібралися люди, яким довелося пережити жахливу трагедію – втрату близької людини. Чи зможуть ці двоє знову відчути себе щасливими, покохати одне одного, чи цим вони зрадять своє кохання і приречені до самої смерті жити одними спогадами про втрачене щастя, коли життя – то вже не життя, а лише подзвін з-під води…

Радіоведучий Марк Лютий, головний герой роману Василя Зими «Ukrainian dream. Последний заговор» працює в своє задоволення і готується до весілля з донькою олігарха. Та раптом до нього потрапляє вбивчий компромат на відомих політиків і він має обирати: піти на компроміс з власним сумлінням чи узятися за справу, ризикуючи втратити все, навіть власне життя. Долі героїв переплітаються, події, наче в калейдоскопі, змінюють одна одну. Хто переможе, а хто загине – відповіді у романі.

…У мене був знайомий – кодер. Чи хакер? Ні, таки кодер. Я не знаю дня, коли б він просидів у своєму продавленому кріслі перед монітором менше дванадцяти годин. Речі у його кімнаті були розташовані таким чином, що з крісла можна було дістати будь-що. …Цей прищавий кодер може за кілька хвилин написати складнючу програму або зробити інтернет-портал – нахатеемеліти, напехепешити, флеш, знову ж таки. Навіть дос. Хоча справа не в тому, що міг мій знайомий кодер, а у тому, що одного разу він закохався.

«…Мені ніколи не було з ним нудно. Він був охочий до різного роду розповідей. Я йому вірив, адже нічого надзвичайного він не розповідав, лише звичайнісінькі історії з дитинства або курйози, які з ним траплялися. Або анекдоти, учасником яких був його дядя, фермер з Каховки. А ще він не був проти того, аби я жив у його квартирі. Я прибирав – у мене був до цього хист, мив посуд, готував їсти, годував кота, поливав кактус, коментував ЖЖ його коханок…»

«Фашист хотів померти в небі. Фашист… Насправді він ніякий не фашист. Він Ярік. Фашистом його прозвали у школі. Просто у класі хтось помітив, що Яріка цікавлять специфічні речі, такі як Третій рейх або військова амуніція Другої світової, танки, літаки, піхота, бойові нагороди. Невідомо навіть, звідки проросли ноги таких своєрідних інтересів. Навіть сам Ярік навряд чи зміг би відповісти. Так чи інакше, прізвисько Фашист закріпилося за ним міцно і, швидше за все, назавжди. Навіть фізрук називав його не інакше як Фашист…»

«В актовому залі Будинку вчителя пахло фанерою. Так пахнуть крісла з підйомними сидушками. По краях сцени темно-бордовими ганчірками звисали важкі запилюжені лаштунки, стеля та стіни були вкриті світло-сірими панелями з гіпсу та ракушняку. З невеликих динаміків лунав гурт «Привокзальна площа», посеред сцени лежала чимала алюмінієва стрем'янка. Зліва від сцени стояли дівчата у кількості чотирьох штук. Усі вони були якісь однакові. Типові стрижки каре, товстезний шар маминої пудри, дешеві лосини. Це був вівторок. Навіть зараз добре пам'ятаю, що це був вівторок…»

«– …Мило, талановито, але… але після Толстого чи Золя читати Тригоренка не схочеш. Саме такі слова Олексій Борисович Тригоренко почув від Костянтина Гавриловича, головного редактора одного товстенького журналу. Олексій Борисович уже п'ять років як нічого не писав, але з часу гучної юності залишилось кілька картонних папок з рукописами, які й були віднесені до Костянтина Гавриловича, колишнього приятеля Тригоренка, однокашника та однокурсника…»

«Його смерть ні для кого не була несподіванкою. Всі вже давно чекали, що, можливо, не шановний, але все ж таки Анатолій Іванович помре. І от він помер…»

Василя Петровича рідко відпускало відчуття холоду. Йому завжди зимно. Так було в девяності, коли дуло з усіх щілин. Задувало з-під плінтусів, з-під віконних рам, крізь замкову шпарину… А вулицею ходили напівлюди, напівмертвяки…

В цій книзі описана трагічна історія останніх років життя курінного Армії Української Народної Республіки, отамана Артема Онищука, який керував національно-визвольним рухом селян Брацлавщини (теперішні Тиврівський та Немирівський райони Вінницької області) у 1920 – 1921-му роках проти більшовицької окупації України. Це історія українського патріота підступно обманутого більшовицькою владою та жорстоко зрадженого коханою жінкою.

Антін Мухарський – письменник, арт-куратор, галерист, телеведучий. Засновник Союзу Вольних Художників «Воля або смерть» та мистецької платформи «Український культурний фронт». Народився, живе та працює в Києві. Розлучений. Багатодітний батько. ОДНОЗНАЧНО НЕОДНОЗНАЧНИЙ РОМАН!!! Неполіткоректний роман у чотирьох частинах, головним героєм якого є молодий творчий, патріотично налаштований юнак. Він описує реальний день із життя України початку дев’яностих років. Карколомний мікс із відвертих, майже сповідальних моментів буття. Змова проти молодої держави Україна, що тільки-но постала на мапі світу. Блискучі глави «Про євреїв» та «Про гомосексуалістів». Шокуючі факти залаштункового життя українського театру. А головне – радикальна емоційна відвертість, з якою головний герой рефлексує на навколишню дійсність, – викликають почуття захоплення, обурення, згоду та незгоду, примушують плакати і сміятися одночасно, але (це вже точно) нікого не залишають байдужими! Небажано читати цю книжку людям з обмеженими розумови…

«Зустріч на перехресній станції» Миколи Бажана – оповідання, яке має автобіографічний характер, історія зустрічі трьох друзів-літераторів: самого автора, Гео Шкурупія та Михайля Семенка*** Світову славу письменнику принесли твори «Будівлі», «Гофманова ніч» «Нічні концерти», «Гетто в Умані», «Розмова сердець», «Дорога», «Політ крізь бурю», «Безсмертя», «Данило Галицький», «Нічні роздуми старого майстра» тощо. Микола Бажан – український поет, культуролог, енциклопедист, творив здебільшого у експресіоністично-бароково-романтичному стилі.

Ірен Роздобудько – одна з найвідоміших українських письменниць, авторка популярних книг «Пастка для жар-птиці», «Ґудзик», «Амулет Паскаля», «Все, що я хотіла сьогодні»… «Перейти темряву» – нове творіння письменниці, трилер про маніяка та його невинних юних жертв… Він не кат – він дослідник, і він дуже хоче знати, що відчувають ці прекрасні метелики з відірваними крильцями… Потішні, вони кумедно повзають та звиваються, намагаються злетіти і не розуміють, чому не виходить… На 154 сторінках захопливого роману – долі десятків тисяч українок, що їх продали у рабство за кордон та змусили працювати повіями. І не всі повертаються з неволі, бо лиш одиницям вдається…перейти темряву.

«Рожеві сиропи» – нова книжка Артема Чеха. Передусім, це однойменна повість, у якій автор познайомить своїх читачів із надзвичайними персонажами та їхніми феноменальними здібностями. На вас чекатимуть фантастичні пригоди, в які потрапляють герої книжки, подорожі в часі і просторі, чудернацькі винаходи та вічні питання честі, добра і справедливості. Також у цій книжці представлено кілька оповідань.

Роман Івана Багряного «Тигролови» (1944) – перший великий твір письменника, в якому вражаюче правдиво зображено страшну людську трагедію в часи сталінських репресій. Герой роману, як тисячі й тисячі тих, хто потрапив у лабети НКВС, приречений канути у безвість, щезнути. Та не такий Григорій Многогрішний, нащадок славетного козацького роду, щоби скоритися долі. Його веде віра у свою силу і правду. Це й допомагає йому вистояти за будь-яких обставин, повернути собі свободу, а разом з нею і життя.

«Моя любов почалася у третьому класі. Я любив Іру Іванченко. Хоча ні, не я. Ми. У мене був друг Костя Коберідзе. Хороший, справжній, чесний і сильний товариш. Такого можна було брати у розвідку і бути впевненим у тому, що якщо тебе ранить, то Костік без зайвих слів винесе тебе на своїх дужих грузинських плечах і вприсне тобі протиправцеву сироватку зі своєї власної аптечки…»

…Письменниця Ірена Хміль потрапляє в лабіринт світів, створених таємничим Моделятором – її колишнім чоловіком, геніальним винахідником. Вона розуміє, що треба рішуче втрутитись, бо «творіння» безумця вже не контролюється його волею і може спричинити катастрофу, яка зруйнує світ…

Роман Іваничук (1929—2016) – відомий український письменник, лауреат премії ім. А. Головка, Національної премії України ім. Т. Шевченка та ін. У його творчому доробку близько двадцяти історичних романів, якими письменник заповнює білі плями в нашій історії. І він не обмежується лише зображенням тих чи інших подій минулого, а визначає багато проблем, які хвилюють наших сучасників. Роман «Черлене вино» (1976), що увійшов до VI тому зібрання творів Р. Іваничука, відтворює події першої половини XV століття – героїчну оборону останньої твердині Галицько-Волинського князівства – Олеського замку, маленького острівця народної волі. Через образи сміливого ратоборця Івашка Рогатинського, скомороха Арсена, гончаря Микити автор змальовує запеклу боротьбу підневільного люду, що кинув виклик можновладній шляхті.

Жінок у житті Тараса Шевченка вистачало, ось тільки щастя вони йому так і не дали: Оксанка, Феодосія, Дуня, Амалія, Анна, Варвара, Агата, Катруся, Марія, Харита, Ликера – це лише ті, чиї імена історія зберегла. Він майже до кожної сватався свого часу – сватався з надією створити сім’ю, народити дітей, жити в хаті над Дніпром, але жодна з них чомусь так і не стала йому вірною дружиною, прирікаючи поета на ще жахливішу самотність. А він і далі залишався бурлакою, як називали в Україні одиноких, неодружених чоловіків, «вічних» парубків, але все одно вірив, що з котроюсь йому нарешті поталанить. Вірив, аж доки насамкінець життя у нього не лишилося сто днів… усе того ж нещасливого кохання… Ось про це і йдеться в останньому романі Валентина Чемериса про Великого Кобзаря. Текст подано в авторській редакції.

«Застій» одні згадують як період спокою, «золоту» добу розвиненого соціалізму, інші – як лихоліття, яке «глушили оковитою». У цей період масово пішло з життя покоління, яке на власному досвіді пам’ятало революційні події 1917 року, трансформацію Російської імперії в СРСР і катастрофу Першої Української Республіки. Відповідно, героїку революції змінив всеохопний культ Перемоги у Великій Вітчизняній війні. Разом з тим представники молодого радянського покоління з різних причин і кожен по-своєму відчували: далеко не все гаразд зі звичною всім дійсністю! Але розбиратися з негараздами потрібно вкрай обережно, щоб не наразитися на всесильний КДБ… Щоб не розділити сумну долю «шістдесятників», яких «виправляли» вже не тільки в таборах, але і в психіатричних лікарнях. Щоб не бути розтоптаним, як паростки «Празької весни». Хто міг – той намагався втекти за кордон. Решта ж призвичаювалася до нових умов…