Світова література - ТОП 50 лучших книг

Стендаль (справжнє ім'я Анрі Бейль, 1783–1842) – видатний французький письменник, людина, яка була не тільки свідком перемог та поразок Наполеона, але й безпосереднім учасником наполеонівських війн, у тому числі в Італії, перебування в якій залишило глибокий слід у його творчості. Італія дала Стендалю сюжет одного з його шедеврів – роману «Пармський монастир», де органічно поєдналися романтизм і реалізм. Автор реалістично показує, що в роздрібненій Італії І третини XIX століття немає місця таким людям, як головний герой Фабріціо дель Донго, людям з вільною душею і багатою уявою, з палкими почуттями і таким самим прагненням щастя. Витончене зображення Стендалем героїв книги дає змогу назвати «Пармський монастир» найпоетичнішим романом письменника. Водночас автор створив чудовий образ Італії, в якому реалістичний малюнок зливається з романтичним міфом.

Сонное спокойствие маленького французского городка нарушено приездом молодой женщины Вианн и ее дочери. Они появились вместе с шумным и ярким карнавальным шествием, а когда карнавал закончился, его светлая радость осталась в глазах Вианн, открывшей здесь свой шоколадный магазин. Каким-то чудесным образом она узнает о сокровенных желаниях жителей городка и предлагает каждому именно такое шоколадное лакомство, которое заставляет его вновь почувствовать вкус к жизни. «Шоколад» – это история о доброте и терпимости, о противостоянии невинных соблазнов и закоснелой праведности. Одноименный голливудский фильм режиссера Лассе Халлстрема (с Жюльетт Бинош, Джонни Деппом и Джуди Денч в главных ролях) был номинирован на «Оскар» в пяти категориях и на «Золотой глобус» – в четырех.

«Отець гуманізму», один з найосвіченіших інтелектуалів своєї доби, славетний латиніст, прихильник свобод і республіканських вольностей, що дружив з тиранами та монархами, Франческо Петрарка (1304—1374) за життя часто думав і писав про смерть, а слави у віках зажив як неперевершений співець кохання. «До нащадків моє послання» (1350) – автобіографічний твір, своєрідний заповіт прийдешнім поколінням. Це розповідь обдарованого європейця, що вже чогось досяг, але, попри кризу середнього віку, не припиняє шукати свого місця в житті, хоче справити краще враження на спільноту, а найперше – на себе самого. «Таємницю мого зцілення, або Книгу бесід про байдужість до мирського» (1343) називають щоденником духовної кризи. У деяких перекладах твір виходив під назвою «Сповідь». «Таємниця…» побудована як уявний діалог Петрарки з Блаженним Августином. Упродовж трьох діб учасники діалогу цитують Вергілія, Цицерона, Сенеку і самого Петрарку. Саме байдужість до мирського є способом зцілення, який пропонує Петрарці Блаженний …

До книжки ввійшли найвідоміші твори роман «Пані Боварі» та повість «Проста душа». Ці твори пройняті почуттям справжньої людяності і вражають читача зовнішньою простотою, що поєднуються з глибиною психологічного аналізу. Роман Флобера «Пані Боварі» (1856) є важливою віхою на шляхах розвитку французької і європейської літератури. Цим романом започаткувався новий тип художньої прози, суттєво відмінний від прози попередніх епох. Роман відноситься до реалістичної літератури, але водночас він дав імпульси іншим літературним напрямам і течіям другої половини ХІХ століття. В романі Флобер дотримувався «об’єктивного методу», головною ознакою якого є усунення прямої авторської присутності в творі, тобто різнорідних відступів, коментарів, оцінок зображуваного, емоційних сплесків і т. д. Вперше в цьому романі широко використовується невласне пряма мова, яка набуде великого поширення в літературі ХХ століття.

Світ творів англійської письменниці Джсйн Остен (1775–1817) – світ звичайних чоловіків і жінок, доволі буденний, розмірений і в той же час не позбавлений драматизму. Тонкий психолог і знавець людського серця, письменниця створила надзвичайно виразні й правдиві образи. Її герої – живі люди, з усіма їх достоїнствами і недоліками, здатні і на високі почуття, і на великі помилки. Ще зовсім юною Енн Елліот, героїня роману «Доводи розсудку», зустріла свою любов, але змушена була відмовитися від коханого заради інтересів сім'ї. Довгі роки розлуки, що минули до їхньої нової зустрічі, довели: час не власний над істинними почуттями, і хоча крок до щастя зробити непросто, герої впевнені – лише доводи власного розсудку повинні керувати нашими вчинками, стримувати пристрасті та застерігати від зради, у тому числі від зради у коханні…

Френсис Бернетт (1849–1924) – класик англійської дитячої літератури. Серед багатьох творів письменниці роман «Таємний сад» став чи не найвідомішим і вже понад століття не втрачає своєї популярності. Він про дівчинку, яку ніхто не любить і яка навзаєм ненавидить увесь світ, але несподівано для себе навчилася радіти, сміятися, дружити. Шлях до такої науки пролягає через усю книжку, а неймовірні зміни з Мері Леннокс відбуваються тоді, коли вона розкриває чимало таємниць. Наприклад, хто кричить щоночі у величезному будинку, де сотня замкнених кімнат? Чому хвіртку від одного із садів старанно замасковано, а ключ від неї сховано глибоко в землі?

Джейн Остен (1775—1817) і досі по праву вважається «першою леді» англійської літератури. Її «романи звичаїв» підкоряють ось уже третє століття щирістю, тонким психологізмом, істинно англійським гумором і є обов’язковими для вивчення в коледжах і університетах Великої Британії. У романі «Чуття і чутливість» вперше в європейській прозі з’являється героїня з новим типом характеру: розумна, іронічна, рішуча, доля якої стала запереченням розхожих уявлень того часу про романтичну пристрасть як вершину людських почуттів.

«Гра в бісер» – головний і останній роман Гессе, над яким він працював понад 10 років. Автор розповідає про прекрасну Касталію (вигадану республіку «десь у горах» у ХХV столітті) – закриту державу, де люди присвячують свій час Грі в бісер. Сам Гессе говорив, що цей твір був його відповіддю фашизму, спробою прославити духовність у «чумному, отруєному» світі. Роман був виданий в нейтральній Швейцарії в 1943 році. Німецькій публіці він став доступний лише після Другої світової війни.

Константинос Кавафіс (1863 – 1933) – видатний грецький поет ХХ ст., творчість якого відкрила світу новогрецьку літературу. Розквіт його творчості припав саме на ХХ ст., хоча писав він здебільшого про елліністичну епоху або Візантію. Напевне, це можна пояснити тим, що Кавафіс народився і прожив більшу частину свого життя в Александрії, яка вважається своєрідним символом еллінізму, відіграючи особливу роль у розвитку культури, науки та мистецтва цього періоду. Може, саме тому поету вдалося органічно поєднати в своїй творчості елементи давньої грецької традиції з автентичною новогрецькою культурною традицією і таким чином накреслити основні вектори розвитку грецької поезії ХХ століття.

Омар Хайям (1048–1131) – видатний філософ, астроном і математик середньовічного Сходу, який також зажив слави як автор популярних чотиривіршів – рубаї. Його поезія просякнута вірою у безсмертний творчий людський розум. У бездоганних чотиривіршах Хайяма уміщається весь життєвий досвід людини: в них ідеться про сенс буття, про незахищеність людини перед лицем долі й часу, про чарівність швидкоплинних хвилин радості… Кожен читач знайде в його поезії щось своє, потаємне і ще не висловлене. Омар Хайям зробив жанр рубаї широко відомим і залишив нащадкам вічне послання, пронизане рідкісною свободою духу.

Американський письменник, поет і журналіст Говард Філіпс Лавкрафт (1890–1937), який працював у жанрі хорору, містики, фентезі та наукової фантастики, був творцем і магістром американської містичної «чорної школи» 20–30-х років минулого століття, за життя не опублікував жодної книжки, заживши слави серед широкого читацького загалу вже після своєї смерті. Його називали Едгаром По ХХ століття. Творчість Лавкрафта – невичерпне джерело натхнення для кінематографістів, за його творами знято багато фільмів. Головний герой повісті «Тінь над Інсмутом» (1931), подорожуючи, почув про маленьке містечко, зусібіч оточене болотами й овіяне недобрими плітками. Раніше Інсмут був процвітаючим морським портом, але з часом, через епідемію 1846 року, яка забрала життя більшості його населення, занепав. Цього містечка та його незвичайних мешканців цуралися, що й привернуло увагу до нього героя. Але він зовсім не чекав на те, що там побачив. Потрапити в Інсмут було неважко, а от вибратися звідти… Моторошна атмосфера таємничого …

Редьярд Кіплінг (1865—1936) – відомий англійський письменник і поет, лауреат Нобелівської премії з літератури. Тривалий час він жив в Індії, захоплювався індійськими сказаннями й переказами, вивчав різні індійські мови. Результатом цього захоплення став найвідоміший з творів письменника – «Книга Джунглів», в якій розповідається про пригоди маленького хлопчика Мауглі, що випадково потрапляє в саме серце дикої природи – джунглі. Його прийняла до себе вовча зграя, а завдяки старанням своїх вихователів – батька-Вовка, ведмедя Балу, пантери Багіри, слона Хатхі – він виростає сильним та хоробрим і перемагає своїх ворогів.

Усі спроби навести на розум Дон Кіхота та змусити його відмовитися від лицарських подвигів виявилися безрезультатними. Він знову вирушає в подорож і в дорозі зустрічає дука і дукиню, які вже чули про Лицаря Сумного Образу та його зброєносця. Дук запрошує Дон Кіхота й Санчо у свій замок, де з героями трапляється безліч пригод: Дон Кіхот «звільняє від чар» бородату дуенью, а Санчо Пансу призначають губернатором острова.

«Орлеанська діва» – сатирична пародійна поема видатного французького письменника, історика, публіциста, просвітителя Вольтера (справжнє ім’я – Марі Франсуа Аруе; 1694–1778), в якій події життя національної героїні (тоді ще не канонізованої святої) Жанни д’Арк представлені в бурлескному жанрі. Проте вістря сатири письменника в поемі скеровано не проти самої Жанни, а проти її нестерпно фальшивого церковного культу. Видана анонімно, «Орлеанська діва» стала одним з найпопулярніших непідцензурних творів Вольтера й здобула популярність і за межами Франції як зразок скептично-іронічного «вільнодумства» XVIII століття.

«Не буває моральних чи аморальних книг. Бувають книги добре або погано написані», – вважав Оскар Вайлд (1854–1900) – видатний ірландський англомовний поет, драматург, прозаїк, есеїст. Як представник естетизму, Вайлд пробував свої сили в різній літературній діяльності. В серії діалогів і есе Оскар Вайлд розвивав свої ідеї про вищість мистецтва. «Мистецтво – дзеркало, яке віддзеркалює того, хто в нього дивиться». У збірку включені блискучі публіцистичні твори Вайлда «Душа людини за соціалізму», «Читати чи не читати», «Аристотель за пообіднім чаєм» та інші. Особливу увагу привертає «De Profundis» – роздуми письменника під час його тюремного ув’язнення, викладені у формі листа.

Иоганн Фауст – ученый, чернокнижник, живший в первой половине XVI века в Германии, чья легендарная биография сложилась в эпоху Реформации. Наивысшее свое выражения фаустовская тема получила в трагедии Иоганна Вольфганга Гете, над которой гениальный немецкий писатель работал на протяжении почти всей своей жизни. Именно главный герой трагедии Гете стал символической фигурой западноевропейской культуры, в интерпретации Шпенглера понимаемой как «фаустовская культура».

Американського письменника, поета і журналіста Говарда Філіпса Лавкрафта (1890–1937) називали Едгаром По ХХ століття. Він працював у жанрі хорору, містики, фентезі та наукової фантастики й був творцем і магістром американської містичної «чорної школи» 20—30-х років минулого століття. За життя Лавкрафт не опублікував жодної книжки і зажив слави серед широкого читацького загалу вже після своєї смерті. Його творчість – невичерпне джерело натхнення для кінематографістів, за його творами знято багато фільмів. «Сни в оселі відьми» – оповідання Г. Ф. Лавкрафта, написане 1932 року. Волтер Джилмен – талановитий фізик, який до того ж чудово знався на фольклорі. Навчаючись в Архемському університеті, він намагався поєднати точні науки з міфами, щоб визначити зв’язок відомих і невідомих просторів. Йдучи своїм науковим шляхом, він вивчив безліч заборонених книжок, серед яких і жахливий «Некрономікон». Але й цього йому видалося замало – Джилмен вирішив оселитися у старовинному будинку, де, за легендами, досі витає дух …

Вергілій (70–19 рр. до н.е.) – поет Стародавнього Риму, автор знаменитої «Енеїди», що оспівує легендарне походження римського народу. Поема Вергілія пов’язана з гомерівським епосом і була створена з орієнтацією на нього. У перших шести піснях вона сюжетно наслідує «Одіссею» (тут розповідається про мандри Енея із Трої в Італію), в наступних шести – «Іліаду» (тут ідеться про війну й заснування Риму). Поема Вергілія відзначається високими художніми якостями, що забезпечило їй виняткове місце в історії європейської літератури.

«Замок» – останній, незакінчений і найбільш загадковий роман Франца Кафки (1883–1924), в якому відобразилися всі теми і конфлікти, що непокоїли письменника протягом його життя. У центрі роману, як майже в усіх творах Кафки, – втаємничені, незбагненні, алогічні взаємини людини зі світом, з системою, з владою, з іншими людьми. Так, головний герой, опинившись у чужому йому середовищі, намагається порозумітися з тими, від кого тепер залежить його доля. Але ж ці зусилля вимагають і невиправданих жертв: поступитися власним достоїнством, щирими почуттями. Історія героя нагадує перипетії долі самого автора і так само трагічно передає самотність і безпорадність людини в її протистоянні жорстокості й абсурдності життя.

«Фауст» – философская драма, которая считается главным трудом Иоганна Вольфганга фон Гёте, шедевром немецкой и мировой литературы. Талантливый учёный, Фауст заключает сделку с дьяволом, обменяв свою душу на безграничные знания и мирские удовольствия. audionautix.comJason Shaw / Alien SunsetJason Shaw / AtlantisJason Shaw / Before DawnJason Shaw / BeginningJason Shaw / Carol Of The BellsJason Shaw / Enemy ShipsJason Shaw / Greek DanceJason Shaw / Hillbilly Music BedJason Shaw / RenaissanceJason Shaw / Thingamajig © ИДДК

Франсуа Рене де Шатобріан (1768–1848) – відомий французький письменник, «батько романтизму», державний діяч, що виступав проти Наполеона, давав поради Людовіку XVIII, відмовлявся від співпраці з іншим французьким королем – Луї-Філіпом (незважаючи на настійливі прохання) і виконував таємні доручення матері вигнаного спадкоємця престолу – герцогині Беррійської. «Замогильні записки», які Шатобріан дозволив опублікувати лише після своєї смерті, – за жанром звичайна автобіографія, та водночас це грандіозна історична хроніка, в якій ідеться про один з найбурхливіших періодів в історії Франції (Революція, Імперія, Реставрація, Сто днів, друга Реставрація, Липнева монархія), змальовано портрети Мірабо і Лафаєта, Талейрана і Наполеона, описано Ніагарський водоспад і швейцарські Альпи, Лондон 1794-го, Рим 1829-го і Париж 1830 року…

Фауст» – безсмертна трагедія геніального німецького поета Йоганна Вольфґанґа фон Ґете, що стала одним із шедеврів світової літератури. «Фауст» був створений на основі середньовічних німецьких сказань. Але під пером Ґете маг і чаклун Йоганн Фауст перетворився на вченого, втомленого від безплідності власного життя і томління духу. Щоб знайти сенс і цінність людського існування, він вирішуєть укласти угоду з підступним посланцем пекла. Геніальне творіння, присвячене пізнанню життя, творчої силі людського духу, протистояння Бога і сатани, Ґете створював протягом усього свого життя.

Американський письменник, поет і журналіст Говард Філіпс Лав-крафт (1890—1937) працював у жанрі хорору, містики, фентезі та наукової фантастики й був творцем і магістром американської містичної «чорної школи» 20—30-х років минулого століття. За життя він не опублікував жодної книжки і зажив слави серед широкого читацького загалу вже після своєї смерті. На основі арабського окультизму й езотерики Г. Ф. Лавкрафт вигадав жахливих чудовиськ і демонів, створивши свою власну демонологію, склав ієрархію монстрів, старіших за людство, які лише чекають свого часу на землі – коли вони правитимуть людьми і зло пануватиме в світі. І твори Лавкрафта – передвістя їх повернення. Найвідоміша повість про найжахливіше лавкрафтівське страхіття – «Поклик Ктул-ху» (1928). У ній розповідається про величезне морське чудовисько із довжелезними щупальцями – втілення вселенської гидоти, скуте у бездонній чорній прірві підводного міста Р'льєг у Тихому океані. Та колись воно прокинеться і вийде на поверхню…

Американський письменник, поет і журналіст Говард Філіпс Лав-крафт (1890—1937) працював у жанрі хорору, містики, фентезі та наукової фантастики й був творцем і магістром американської містичної «чорної школи» 20—30-х років минулого століття. За життя він не опублікував жодної книжки і зажив слави серед широкого читацького загалу вже після своєї смерті. Фантастична повість «На стрімчаках божевілля» була написана 1931 р. і вперше видана частинами упродовж лютого-квітня 1936 р. в журналі «А$їоипс!іп§ 8їогіе$». Оповідь ведеться від імені геолога Даєра, який брав участь у полярній експедиції. У своїх щоденникових записах він розповідає про те, що серед безкраїх льодів Антарктики можна знайти не лише дику холоднечу. Там є дуже древнє місто, яке існувало іще до появи людей. Ті, хто його збудував, називалися Старійшинами й володіли унікальними знаннями. Однак місто давно спустіло, та чи всі загинули? Які таємниці зберігають льоди Антарктики і хто ховається за їхньою товщею? Які істоти не повинні пробудитися? Бо я…

Джозеф Конрад (справжнє ім'я – Юзеф Теодор Конрад Коженьовський; 1857, Бердичів —1924, Англія) – відомий письменник, поляк за походженням, автор захопливих романів про морські пригоди, класик англійської літератури. Він пройшов шлях від юнги до капітана торговельного флоту, добре знав життя й побут моряків і створив правдиві книжки, які ставлять поряд з «Трудівниками моря» Віктора Гюго та «Островом скарбів» Стівенсона. «Олмейрова примха» (1895) – перший роман Конрада, схвально прийнятий літературними критиками. У ньому автор з глибоким психологізмом змалював особисту трагедію людини, яка зневірилася у житті, у своїх найближчих людях, втратила будь-які ілюзії і врешті-решт загинула. В основу оповідання «Аванпост прогресу» (1896) лягла подорож до Бельгійського Конго, зокрема, плавання до верхів'їв Конго, однієї з найве-личніших річок Африки. Повість «Кінець неволі» (1902) належить до так званого «епосу капітанів». В образі капітана Уоллея Конрад втілив ідею особливого морського братерства, єдності відповіда…

Американського письменника, поета і журналіста Говарда Філіпса Лавкрафта (1890–1937) називали Едгаром По ХХ століття. Він працював у жанрі хорору, містики, фентезі та наукової фантастики й був творцем і магістром американської містичної «чорної школи» 20–30-х років минулого століття. За життя Лавкрафт не опублікував жодної книжки і зажив слави серед широкого читацького загалу вже після своєї смерті. Його творчість – невичерпне джерело натхнення для кінематографістів, за його творами знято багато фільмів. «Крізь браму срібного ключа» – фантастичне оповідання Г. Ф. Лавкрафта, написане 1933 р. у співавторстві з Гофманом Прайсом. Події відбуваються в американському місті Новий Орлеан 1932 р. Друзі та родичі зниклого безвісти 1928 р. Рендольфа Картера збираються в його будинку, щоб поділити спадщину. Одним з присутніх виявляється сам Картер, але його зовнішність змінилася до невпізнання. Він розповідає своїм близьким про свої космічні мандри. Здобувши срібного ключа, Картер встав на Шлях, який веде до Остаточн…

Джозеф Конрад (справжнє ім'я – Юзеф Теодор Конрад Коженьовський; 1857, Бердичів – 1924, Англія) – відомий письменник, поляк за походженням, автор захопливих романів про морські пригоди, класик англійської літератури. Він пройшов шлях від юнги до капітана торговельного флоту, добре знав життя й побут моряків і створив правдиві книжки, які ставлять поряд з «Трудівниками моря» Віктора Гюго та «Островом скарбів» Стівенсона. «Олмейрова примха» (1895) – перший роман Конрада, схвально прийнятий літературними критиками. У ньому автор з глибоким психологізмом змалював особисту трагедію людини, яка зневірилася у житті, у своїх найближчих людях, втратила будь-які ілюзії і врешті-решт загинула.

Франц Кафка (1883–1924) – знаменитий австрійський письменник, один з творців модерної прози ХХ століття, більшість творів якого були опубліковані вже після смерті автора. У видавництві «Фоліо» вийшли друком його романи «Замок», «Процес», «Америка», а також «Листи до Мілени. Лист батькові». Оповідання («Опис однієї боротьби», «Нора», «Дослідження одного пса» та ін.), що зібрані в цьому виданні, як і інші твори Кафки, просякнуті абсурдом і страхом перед зовнішнім світом та вищим авторитетом і здатні пробуджувати в читачеві почуття тривоги. Герої оповідань – це люди, яких байдуже суспільство відторгає, бо вони – інакші, а значить «хворі», тому їм немає місця серед звичайних людей. Вони мають піти… На жаль, саме це в реальному житті відчував і сам Кафка.

Мігель де Сервантес Сааведра (1547–1616) прожив життя, повне пригод і драматичних подій. Він воював, був поранений, провів 5 років у полоні, сидів у в’язниці, бувши несправедливо засуджений. Писав п’єси, оповідання та повісті, а зажив слави романом «Премудрий гідальго Дон Кіхот з Ламанчі», який 2002 року був визнаний Нобелівським інститутом найкращим літературним твором в історії людства. Бідний сільський гідальго, Алонсо Кіхано, начитавшись романів про благородних лицарів, мандрує разом з вірним Санчо Пансою. Відтепер він – Дон Кіхот з Ламанчі, Лицар Сумного Образу. Скотарку із сусіднього села він уявляє прекрасною дамою Дульсінеєю Тобоською, заради якої готовий на подвиги. Заїжджий двір Дон Кіхот вважає феодальним замком, мідницю цирульника – золотим шоломом. Але всі його героїчні вчинки закінчуються тяжкою й водночасно смішною історією…

Роман «Виховання почуттів» – найскладніший за стилем, ідеями, проблематикою із усього написаного Гюставом Флобером. Це багатоплановий твір, в якому у новому, несподіваному ракурсі поєднані історія Франції, історія покоління, історія героя. У свідоме життя герой роману юний Фредерік Моро вступає з перебільшеним уявленням про себе і свої можливості, з певністю, що йому судилася незвичайна доля. Він вирішує стати письменником і пише роман, але не завершує його, компонує вальси, вивчає китайську мову, пробує свої сили в живописі, але ні в чому не знаходить свого покликання, всі його молоді амбіції зазнають поразки. Врешті-решт, він ні в чому не проявив себе, його прекрасне кохання залишилося мрією, а високі пориви виявилися нікчемними справами. Цим і завершилося виховання почуттів.

Джейн Остен (1775—1817) і досі по праву вважається «першою леді» англійської літератури. Її «романи звичаїв» підкоряють ось уже третє століття щирістю, тонким психологізмом, істинно англійським гумором і є обов’язковими для вивчення в коледжах і університетах Великої Британії. У маєтку «Менсфілд-парк», куди взято на виховання Фанні Прайс, панують незгода та непорозуміння, користь та егоїзм. Критики називають цей роман «ярмарком марнославства» Джейн Остен. У жодному іншому творі автора немає такого неприкритого засудження матеріального підходу до життя, як у цьому романі.

Всесвітньо відомий роман «Консуело» вважається одним з найкращих творів Жорж Санд (1804—1876). Його головна героїня – молода дівчина Консуело, для якої сенс всього життя полягає у тому, щоб співати. Крім музики та співів для неї нічого не існує. Дія роману відбувається в середині XVIII сторіччя. Історичний фон, на якому розгортаються долі головних героїв, це Венеція з її музичним життям, Чехія з героїчним минулим та солдафонська Прусія. А прототипом Консуело, дівчини з божественим голосом, послужила всесвітньо відома французька співачка Поліна Віардо, яка довгі роки була музою російського письменника І.С. Тургенева.

До книги видатного німецького письменника, композитора і художника Ернста Теодора Амадея Гофмана (1776-1822) ввійшли одні з найвідоміших його творів, у яких втілився дух німецького романтизму. У фантастичних повістях-казках письменника присутні романтична іронія, теми безумства, реальності ілюзорного, ірраціональності буденного…

Оскар Вайлд (1854–1900) – англійський драматург, поет, прозаїк, есеїст, критик. Яскрава знаменитість пізнього Вікторіанського періоду, лондонський денді, він був визнаний британцями найдотепнішою людиною. Це один із найпарадоксальніших умів в історії людства, недарма Вайлда прозвали «королем життя», «принцом Парадоксів». Єдиний роман письменника – «Портрет Доріана Ґрея», створений у рекордно короткий термін – за три тижні, приніс авторовi карколомний успіх і скандальну славу. Головний герой – юнак, наділений неймовірною красою. Милуючись своїм портретом, Доріан висловлює бажання, щоб портрет старів, а він завжди залишався молодим. З тих самих часiв жодної зморшки не з’являлося на вічно юному обличчі джентльмена Ґрея, який жив у пороці й розпусті, а старів і вмирав його портрет. Але за все треба платити…

В настоящее издание включены аудиоверсии трагедий Шекспира: «Гамлет» и «Ричард III».

Один з найвидатніших творів світової літератури – «Мандри Ґуллівера», написаний знаменитим англійським письменником Джонатаном Свіфтом (1667—1745). У формі фантастичної оповіді про подорожі Ґуллівера до різних вигаданих країн Свіфт жорстоко висміює державний лад та суспільні порядки сучасної йому Англії і виступає непримиренним ворогом брехні, лицемірства й тиранії. На жаль, світ і люди в ньому майже не змінюються, тому «Мандри Ґуллівера» сприймаються актуально завжди і в кожній країні, зокрема і в нашій, і саме сьогодні.

Літературне століття, яке минає від часу публікації роману «Нотатки Мальте Лаурідса Бріґе» (1910), було багатим на новаторство й експеримент. Утім, саме романові Райнера Марії Рільке судилося стати ідейним, смисловим «вузлом», із якого тягнулися й далі тягнуться ниточки різних прозових традицій, що претендували чи претендують на статус інтелектуально-креативної літератури.

История о безнадежной и безумной любви парализованной юной красавицы Эдит Литературный шедевр Стефана Цвейга – роман «Нетерпение сердца» – превосходно экранизировался мэтром французского кино Эдуаром Молинаро. Однако даже очень удачной экранизации не удалось сравниться с силой и эмоциональностью истории о безнадежной, безумной любви парализованной юной красавицы Эдит фон Кекешфальва к молодому австрийскому офицеру Антону Гофмюллеру, способному сострадать ей, понимать ее, жалеть, но не ответить ей взаимностью… Перевод. Н.Н. Бунин, наследники, 2014ООО «Издательство АСТ», 2022

Стефан Цвейг (1881–1942) – найпопулярніший австрійський письменник, автор новел, романів і белетристичних біографій. Їх екранізували генії кіно, на них виросли покоління читачів. Секрет його творів простий: Цвейг відкриває таємниці людського серця, блискуче передає найтонші порухи душі, розповідає про незвичайно сильні почуття, що штовхають героїв на подвиги і злочини, про божевільні пристрасті, гордість і здатність до самопожертви… Драматичні долі героїв, любов і ненависть на межі життя й смерті, глибокі душевні депресії майстерно описані автором, що й сьогодні робить його твори актуальними. Є миті у житті, що їх по праву можна назвати доленосними, коли якась дія, навіть мимохіть мовлене слово можуть круто змінити долю людини. Саме про це роман Стефана Цвейга «Нетерпіння серця» – про загострене почуття самотності, обдурену довіру, про нетерпіння серця, що не дочекалося щасливого повороту долі. Це історія про кохання паралізованої Едіт, дочки магната з провінційного угорського містечка, до молодого лейтен…

«Полліанна дорослішає» – роман американської письменниці Елінор Портер (1869–1920), написаний нею через два роки після виходу «Полліанни» (ця книжка також побачила світ цього року у видавництві «Фоліо»), що мала великий успіх, який і спонукав авторку написати продовження історії про дивовижну дівчинку. Героїня підросла, але не втратила свою рідкісну здатність «грати в радість». Навіть коли їй самій доводиться проходити через різні життєві перипетії, тепер – романтичні, але дуже непрості переживання першого кохання…

Бестселер Елінор Портер (1868–1920) «Полліанна» – це добра історія про дивовижну дівчинку, що після смерті батьків потрапила на виховання до своєї суворої тітки. Володіючи вражаючою здатністю завжди і всюди, незважаючи на найгірші обставини, «грати в радість», робити це щиро і щедро, Полліанна зуміла вилікувати від нудьги, болю і похмурості всіх, хто з нею зустрівся.

Гомерівський епос складається з двох епопей – «Іліади» і «Одіссеї». У першій із них йдеться про подвиги звитяжців під час Троянської війни. У другій розповідається про повернення Одіссея – одного з героїв Троянської війни – на рідний острів Ітаку та про незвичайні пригоди, які йому довелося пережити. «Одіссея» дихає величавим спокоєм, вона сповнена духовної краси і величі та є завершеним втіленням класичної епопеї. Поема наповнена цікавим побутово-звичаєвим змістом життя стародавніх еллінів, і разом з тим вона нас вводить у казково-фантастичний світ грецької міфології. Поема відзначається досить складною і довершеною композицією, що свідчить про високий художній рівень, якого досягла поезія гомерівського часу.

У романі «Нарцис і Ґольдмунд» автор показує протистояння двох героїв: Нарциса, вченого-богослова, який присвятив себе служінню Богу та наукам, та його учня Ґольдмунда, що є втіленням наївності та безпосередності. І інтелектуал Нарцис – благочестивий, серйозний, сповнений спокою, і Ґольдмунд – мандрівник і людина пристрастей, здатна до гріха, намагаються розгадати таїну буття і віднайти сенс життя. Тільки засоби у них різні…

Давньокитайський мислитель Конфуцій (бл. 551—478 рр. до н. е.) став засновником етико-політичного вчення, в основу якого було покладено моральне самовдосконалення особистості та дотримання давніх традицій і ритуалів. Саме конфуціанство, яке згодом стало державним вченням Давнього Китаю, багато в чому сприяло тому, що китайська держава зберігалася як така протягом кількох тисячоліть. Основні принципи свого вчення Конфуцій виклав у вигляді бесід, які й становлять текст його знаменитих «Висловів».

Величайшая новелла средневекового итальянского писателя и гуманиста. «Декамерон». Величайшее прозаическое произведение Раннего Возрождения, 100 новелл, условно объединенных обрамляющим сюжетом о молодых итальянских кавалерах и их дамах, бежавших в сельское имение от эпидемии чумы и коротающих досуг занимательными историями. И каких историй, – кажется, в них кипит, дышит, смеется и плачет сама Италия XIV века с ее озорным юмором, смесью искренней веры и задиристого вольнодумия, предприимчивостью и лукавством, бурным темпераментом и неукротимой жаждой жизни и любви, счастья и самых разнообразных удовольствий. © ООО «Издательство АСТ», 2022

Жан-Жак Руссо (1712–1778) – видатний французький філософ епохи Просвітництва. Його «Сповідь» – найвідоміший автобіографічний роман у світовій літературі, який уже понад двісті років привертає увагу широкого читацького загалу. Свій останній твір Руссо вважав дослідженням людської душі. Відтворюючи події свого життя та власні переживання, філософ оголює «всю правду своєї натури», включаючи найінтимніші й найбрудніші її лабіринти. Починаючи «Сповідь» із самого народження, Руссо розповідає про своє дитинство і юність, про те, як йому довелося пробиватися у чужому ворожому оточенні, вражаючи читача не лише викладенням автобіографічного матеріалу, а й сміливим, тонким самоаналізом.

Свій славетний твір «Проби» французький мораліст Мішель Монтень (1533—1592) оприлюднив у сорок сім років. У цій книзі він насамперед вирішив відповісти на запитання, яке стало його гаслом: «Хто я?». Героєм «Проб» можна вважати саму людську думку, вільну від догматизму і схоластики, не залежну від сильних світу цього, безстрашну, критичну. Завдяки розкутій манері викладу у творі представлено різні літературні жанри: і філософську розвідку, і критичний есей, і повістярське побутописання, і навіть вірші у прозі.

Джозеф Конрад (справжнє ім’я – Юзеф Теодор Конрад Коженьовський) – класик англійської літератури польського походження. В юності був моряком і життя його було сповнене пригод. Пізніше присвятив себе літературній праці. Провідний мотив Конрадової прози – самовизначення особистості у духовному, моральному сенсі. «Кожний крок – учинок, за який неминуче доводиться відповідати, й марні сльози, скрегіт зубовний і жалкування слабкого, який мучиться, охоплений страхом, коли опиниться перед наслідками своїх власних дій». Повість «Кінець неволі» (1902) належить до так званого «епосу капітанів». Старий капітан Уоллей раптом усвідомлює, що його кращі часи минули, світ навколо змінився, але незмінними є його батьківський обов’язок і професійна честь.

«Повість про Ґендзі», створена на рубежі X–XI ст. Мурасакі Сікібу, придворною дамою імператриці Сьосі, вважається одним з найвизначніших творів японської літератури. І не тільки японської – по суті, це перший психологічний роман у світі. Розповідаючи історію життя головного героя – Блискучого Ґендзі, сина імператора Кіріцубо, та його нащадків, авторка ділиться з читачами своїми спостереженнями і роздумами. Докладні описи повсякденного життя, любовних та інших людських відносин, пройнятих «сумним чаром речей» (моно-но аваре), створюють враження зустрічі з живими людьми, близького знайомства з їхніми почуттями, думками, радощами і печалями, за якими постає епоха Хейан, її культура, побут аристократії, вірування та звичаї. До видання увійшла перша частина «Повісті про Ґендзі».