Базар

Там – спалах сну, там – деревiю,
Там смажать пирiжок в олii,
Перекупки на свiт волають.
Хто iде звуком, хто – волами,
І душу з тiла крик виламуе.
Крiзь високоснi башти жому
(Базар весь приском напружинивсь
І просторiкуе ножами)
Якийсь голiсiнький вiщун
Утробою в трубу вiща:
«О дiйсности оманне дiйство,
Тобi по вуха весь вiддамся!
Всю душу, помисли – дощенту.
Всю пам’ять, – дошками, дощами.
О вихор невимовний щему,
О радосте, хрящами щит,
Вiками в помислах лящи!»

БАЗАРЕ, ТИ?

(Поема)

Спорiдненiсть: зi сну споруд
Споруджено волове чудо.
В закутини душевнi чути —
Крiзь натяки, iз роду в рiд,
Пекельний, нiжний, – нiжок ряд
Вiдсвiчують на видноколi,
Так унедiйснивши довкiлля,
Що помацки душа i тiло.
Базар, не знав тебе нiколи,
Не знав, що ти з усiх околиць,
З усiх клiтин, зi сну, з окарин,
О свiте мiй блаженно-карний,
Розкраяний вiд голосiнь,
У вiддиху рядном осiв
Й родовища ридальнi ласки,
Що з пучок бульбашками луска, —
Тверезiсть – вiтром, розсуд – вплав,
Вогнем вигнань розколисав.
Спорiдненiсть: небес осу