Шенгенская история

Удивительно трогательная книга.А я думал, что меня уже нельзя эмоционально зацепить...При этом очень красивый, но без вычурности, язык; очень меткие метафоры (начиная про «глаза земли» и на протяжении всей книги).При этом концентрация событий, эмоций, мыслей довольно плотная. Ребята попроще растянули бы на несколько «кирпичиков», создав продолжение, а затем продолжение продолжения. Но Курков честен и свой труд он явно не рассматривал как коммерческий проект.О чём книга? По большей части о нас с вами, ведь вопросы, стоящие перед героями так или иначе были (есть или будут) актуальны и для нас. «... как долго человек может терпеть то, что ему не нравится. Десять лет? Полжизни? Всю жизнь?». Думаешь о завтра: каким оно будет? А потом снова думаешь о следующем завтра, а потом о следующем... И нет времени думать о чём-то другом или чувствовать. Нет времени и сил для страсти...Готов ли ты ради мечты, навязанной тебе другим, голодать и унижаться? Или это и есть твоя мечта – угождать близкому …Далее

Це історія, в якій немає ні України, ні українців. Зате є український автор, який вражає своєю майстерністю і талантом. Це історія про пошуки кращої долі, яка чомусь в рідній країні вважаться важкою і непривабливою. А потім ти їдеш у Європу (Америку, Азію), сьорбаєш там холодні обійми чужини, і нарешті розумієш оте трикляте: «Там добре, де нас немає.»Хутір Піенґаліс у Литві. Одного зимового вечора там святкують Різдво три пари молодих людей. Вони познайомилися недавно. І це перша їхня спільна зустріч за святковим столом. Рената і Вітас, Клаудіюс і Інґрида, Барбора і Андрюс. І сьомий учасник - старий Йонас. Це дідусь Ренати і співвласник затишного будиночку, в якому зараз п‘ють терпкий бальзам наші друзі. Так починається неймовірна історія подорожей і пригод, феєрія почуттів і пошуку місця в житті, абсолютно неперевершена розповідь про дружбу і кохання, про пристрасть і зраду, про гарячі серця і холодні голови. І про те, що у кожного є своя доля, свій шлях, з якого важко звернути.Кожна …Далее